Муза з молотком
Інтерв’ю із Олесею Потаржевською (9.02.13)Олеся Потаржевська (більше відома читачам журналів «Однокласник» та «Дніпро» як Олеся Лещенко), поетка, письменниця, мовознавець, студентка Києво-Могилянської академії, ласкаво погодилася розповісти про свою творчість і плани на майбутнє.
- Ви пам’ятаєте Ваш перший твір? Коли Ви його написали?
- Це був поетичний твір, який написала у першому класі напередодні Восьмого березня. Це віршик-побажання для своєї мами. Він дуже-дуже короткий, з чотирьох рядочків. Можу розповісти:
Ось і настало мамине свято.
Я побажаю їй щастя багато,
пообіцяю вчитися добре
і побажаю їй щастя, здоров’я.- Ви пам’ятаєте всі свої вірші?
- Ой, точно ні... Вірш це... такий імпульс, який відразу хочеться викласти на папір, тому що він потім забувається. У мене були моменти, коли серед ночі прокидалася і писала. Але прозовий твір треба продумувати ретельніше. Ти ходиш, думаєш, думаєш... і потім воно помаленьку, помаленьку викладається...
- Отже, Ви пишете, як поезію, так і прозу. Що Вам простіше писати, якщо можна так сказати?
- Навіть не знаю. Я починала писати з поезії, тому це трішечки рідніше. Але я не можу сказати, що щось важче, а щось ні. Та, щоб написати будь-який твір, треба натхнення. Це точно. Поетичний твір потребує такого натхнення, наче тебе хтось молотком по голові бабахнув - і все, ти бігом маєш це записати. А прозовий твір - це хтось молоточком... легенько-легенько постукує... Воно, це натхнення, може помаленьку, конденсованими шматочками надходити.
- І що Вас надихає, якщо не секрет?
- Бувають події в житті, які, якщо так можна сказати, змушують взятися за перо. Люди, які мене оточують: друзі, рідні... Або навіть випадкова людина, яку зустрічаєш, наприклад, в супермаркеті, і відразу відчуваєш: щось змінилося в тобі. Ця людина може наштовхнути на думку. А потім ходиш, думаєш... і воно починає в рядочки складатись, у щось таке, що має значення.
- Ви згадали про перо... Ви пишете ручкою, чи послуговуєтесь ноутбуком?
- Я відразу подумала, що вірші - завжди ручкою, а от прозу мені легше відразу набирати. Можливо, це через те, що, як я вже говорила, поезію відразу треба записати. А якщо ноутбук не ввімкнений, і ще й, як у вас такий ноутбук, як у мене (сміється), який дуже довго вмикається, то просто можна посеред ночі заснути і все. Прозу зручніше друкувати і потім можна відразу коригувати.
- Ви ретельно коригуєте свої тексти?
- Буває так ретельно, що тексти повністю змінюються. Буває, що написала, наче нормально, а на наступний день відкриваєш і думаєш: «Боже мій! Це просто... повний аут!» І починається знов... Фактично, так коригується, що уже зовсім немає того, першого тексту.
- Чого чекати Вашим шанувальникам найближчим часом? Можливо, Ви зараз працюєте над новим твором...
- Мені було б дуже цікаво спробувати написати щось більше, ніж оповідання. Завжди здавалося, що в мене не буде сили, що почну писати, і не вистачить снаги тримати інтригу в тексті. Адже це дуже важливо, щоб читач був постійно на гачку. Я хотіла написати щось таке, що мало б великий обсяг.
- Отже, Ви пишете багато оповідань. Чим це спричинено? Просто боязкістю великих форм, чи це ще щось?
- Першочергово це було спричинено тим, що я слухала курс літературної творчості. Нам потрібно було писати кожного тижня невеличке оповідання. І, чесно кажучи, все, що я писала до того, для мене... не мало сенсу. А той курс змусив тримати рамки, навчив тримати думку. Тепер я розумію, що занадто ввійшла в ті рамки. Можливо, в маленькому думка більш сконденсована. Але, мені здається, навіть оповідання мають бути пов’язані між собою. У мене - кожне виступає окремо, тому було б цікаво писати і тримати одну думку.
- Можливо, Вам варто спробувати написати роман у оповіданнях, або роман у новелах?
- Цікаво було б написати роман у листах.
- А листи будуть паперові чи електронні?
- Я думаю, що, швидше... паперові.
- Чому? Ви, можливо, самі листуєтеся?
- У мене був такий період у житті, коли писала багато паперових листів і мені відповідали. Цікаво це перечитувати. Можливо, ці листи наштовхнуть мене на якусь думку. Мені здається, це було б цікаво, принаймні для мене.
- Впевнена, що це буде цікаво і для читачів. Творчих успіхів Вам і натхнення. Дякую за інтерв’ю.