Той Особливий День
Присвячую рідним та близьким, які надихали,
Олі Марценюк, яка щедро ділилася подорожніми враженнями
і, звичайно ж, Віталію Козловському (як що не так - вибачайте).
Історія була така... дівчина з хлопцем зустрічалися кілька років і, надумавши одружитися, зібралися познайомити батьків. Батьки прийшли до ресторану, дівчина теж, зав'язалася розмова, але нареченого нема. Дівчина дзвонить, він обіцяє, що от-от буде, а його все нема. І так минає майже година. Батьки обурені, хочуть йти, починають сваритися. Чоловіки йдуть на вулицю, наче б з'ясовувати стосунки. Дівчина у відчаї біжить розбороняти, але натомість бачить, як вони перед рестораном танцюють щось на зразок танго. І ще кілька пар також. Збігаються люди, веселі, з квітами і тут - він. Підходить, пропонує стати його дружиною і вона, розчулена, забуває про всі зіпсовані нерви (а їх тільки за попередню годину скільки було!) і каже заповітне слово.
Це показували таке у «Вечірньому Києві».
Ну що ж, мило. Якби не ота вся зайва напруга, було б взагалі чудово.
«Хороший варіант» - подумала юна телеглядачка. Нехай буде N.
Усе своє свідоме життя N мріяла. Переважно - про своє майбутнє. Часто вона уявляла собі у різних варіантах Той Особливий День. Весілля? Та ні, до того що треба дожити. То був день, коли він (нехай буде К) запропонує їй свою руку і серце.
Все могло би бути так...
Місячна ніч. Венеція. По воді стелиться доріжка світла, а доріжкою прямує гондола, прикрашена трояндами. Повітря наповнене солодкими запахами квітів, ніжним плескотом торкань весла об товщу води і звуками пісні:
«Tan sólo por amor
Ponemos nuestras manos
Al fuego de la pasión
Dejandonos quemar
Tan sólo por amor
Movemos tierra y cielo...»
Стоп! А як же грає пісня? Втім, яка різниця?
К ніжно торкається руки N і промовляє:
- Кохана, ти - найдорожча для мене людина. Я хотів би прожити з тобою усе життя. Щодня засинати поруч з тобою, а прокидаючись, одразу бачити тебе. Розділити з тобою і радість, і горе, і будні, і свята...
Гондольєр, розчулений, втирає сльози мережаною хустинкою, а з неба падають пелюстки троянд.
Стоп! А як можуть падати пелюстки?! Втім, байдуже.
Так от. К витягає з кишені маленьку коробочку і продовжує:
- Ця місячна доріжка може стати дорогою до нашого щастя, тільки скажи, ти згодна стати моєю дружиною?
Коробочка відкривається і щось маленьке поблискує там так само, як сльози в очах гондольєра. А очі N сяють ясніше, ніж зорі на небі і вона каже заповітне слово.
Якось так. Це якщо він буде заможний. Але можна й інакше.
Ранок. Дзвонить будильник. N прокидається: «Ох, вставати! Пора...»
Все, як завжди. Раптом, хтось стукає у балконне вікно. Дівчина обертається на звук і бачить у вікні... К. К?! ЯК?!!
N біжить до вікна. Благо, воно відчиняється всередину. К обдаровує дівчину квітами і промовляє:
- Кохана, з тобою я літаю від щастя!
Ага, N помічає, що К висить на мотузці...
Стоп! А якщо зірветься? Так же покалічитись можна! Або й убитись... Ні, так не піде.
Ранок. Дзвонить будильник. N прокидається: «Ох, вставати! Пора...»
Вмикає радіо, щоб скоріше прокинутися. Там саме звучить:
На асфальті наші імена
Вимальовує тепла весна,
Ще ніколи весна не несла
В наші душі стільки тепла.
Але у кімнаті якесь дивне освітлення. N повертає голову у бік вікна і бачить там хмару кульок-сердечок. Поміж ними - аркуш із стрілочкою вниз. Дівчина підходить до вікна і визирає на вулицю. А там! А там К. Стоїть на фоні напису, вимальованого на асфальті: «К+N=(намальоване сердечко) Вийдеш за мене?»
Та й ви би бачили, як то написано! Не звичайними друкованими літерами, а таким шикарним шрифтом! Такиииииим! Просто мову відбирає! N дійсно певний час не може нічого сказати. Не тому, що не знає, що саме. Знає, можете не сумніватися. Просто...
К так мило вичікувально поглядає угору і нарешті чує те, за чим прийшов.
А ще все могло бути так...
Світанок. Сонце ліниво ковзає по стінах будинків. Щебечуть пташки. Дворик Джульєтти, Верона. Там тільки двоє: N і Віталій Козловський.
Що? Як таке може бути? А чом би й ні? Що, вже і помріяти нормально не можна? У мріях, між іншим, можна все!
Так от, N і Віталій Козловський (далі - К).
Після бурхливої фотосесії N, К починає співати:
Шекспир напишет не про нас,
Мы слишком разные с тобой,
Но в этот миг и в этот час
Я твой, я твой.
Шекспир напишет не про нас,
Но главное, что ты со мной.
Любовь волной накроет нас,
Лишь стань моей женой...
- Згодна?
N перехоплює подих:
- О, К! О, це все так! У мене просто немає слів!
- А мені не потрібно багато слів, - говорить К, - тільки одне...
Поки це все відбувається, біля дворика збирається купа мала туристів. Вони всі з нетерпінням чекають нагоди зайти, але охоронець пояснює, що поки не можна. Після декількох обурених висловлювань, охоронець пояснює ситуацію. Хтось із натовпу вигукує:
- Say “Yes”!
- Правильно, нечего тянуть. Говори «ДА»!
- Sì!
- И мы только потому тут стоим?! Да! Скажи «да»!
- Ja!
- Tak!
- Yes!
- Sì!
За ворітьми дворика Джульєтти на суголоссі мов звучить омріяне слово, яке врешті злітає із вуст N.
О, про таке можна мріяти і мріяти...
А знаєте, про що ще з недавніх часів мріяла N? От, будете знати: стрибнути з парашутом. Якісь її друзі стрибали і потім розповідали про враження. Та так розповідали, що N і самій захотілося. Тільки було трохи страшно. От якби когось вмовити за компанію! Ну хоча б К. Він, мабуть би й погодився, він такий...
І от уявляєте... N і К - у небі. Летять стрімко униз, а К говорить, з усіх сил перекрикуючи вітер:
- Ти вийдеш за мене?
І тут N розуміє, що забула, за що тягнути!
- За що тягнути?!
- Нема чого тягнути, - відповідає К. - Тому я і пропоную...
- За що тягнути?! Парашут!!!
- Скажи тільки слово!
У голові Nпроноситься все життя, включно зі словами:
I don't need a parachute
Baby, if I've got you
Baby, if I've got you...
До біса тут ЦЕ?! О, Боже, ЗА ЩО? ЗА ЩО тягти?!
Стоп! Ну знову зіпсовані нерви! Ні, так діло не піде!
N і К - у небі. Летять стрімко униз, узявшись за руки. А опісля приземлення К говорить:
- N, от і здійснилась твоя мрія. А ти здійсни мою: стань моєю дружиною. Ти згодна?
Очі N сяють ясніше, ніж золото обручки, три звуки сколихують повітря і запалюють щастям погляд К...
Хоча все могло бути набагато простіше.
Вечір. Мерехтіння свічок. N і К - поряд...
Хтось заходить до кімнати і відволікає N від райдужних думок:
- То що, ти вийдеш за мене, чи як?
Ну от ЩО тут скажеш?!