Музеї Парижу. Музей Пікассо
В Парижі є чудова традиція: кожну першу неділю місяці всі державні музей безкоштовні.
Взагалі в Парижі є три види музеїв:
Деякі державні мають безкоштовний вхід кожну першу неділю протягом року, а деякі тільки в зимовий період. До останніх відноситься Версаль, Консьєржері та Сан-Шапель, башти Нотр-Даму та інші. Нещодавно Лувр зробили повністю платним влітку, що викликало у парижан хвилю обурення (ну принаймні в інтернеті).
Першу неділю липня я вирішила провести в музеї Пікассо.
Останні 5 років він був зачинений на реконструкцію, тому я очікувала чогось неймовірного. Натомість все було скромно і симпатично. Незважаючи на безкоштовний день черга не була надто великою: всього 25 хвилин. Ось вона (з тераси музею):
Як ветеран тригодинної черги в Лувр в безкоштовний день під дощем, я споглядаю цю чергу з втіхою.
Увесь музей можна обійти за півтори-дві години. Можливо тому черга і не така довга. Якщо музей надто великий чи малий, працівники можуть в якийсь момент перекрити вхід, щоб приміщення не було перенасичене (таке трапляється в Луврі, і навіть в муніципальній бібліотеці Парижа). А тут народ заходить-виходить без затримок.
Музей займає чотири рівні по 5-8 кімнат в кожному: підвал і три поверхи. В підвалі знаходяться елементи ательє Пікассо та його скульптури, на перших двох поверхах - картини в хронологічному порядку, а на останньому власна колекція картин Пікассо (художники, які його надихали).
Про біографію та творчість Пікассо було вже написано досить багато. Основна експозиція впорядкована хронологічно.
З того, що найбільше вразило: «Голова Арлекіна», 1913. Дозволю собі запостити своє фото, бо там видно, що ця робота прекрасна саме об’ємом. Це колаж, обличчя і справді виступає.
А от «Фігура в профіль», 1928 тільки моделює об’єм.
«Мінотавр, що біжить», 1928. Пікассо дуже любий цього напівбика, звіра в тілі людини. Протягом життя, він присвятив йому численні роботи. Отаке діонісійське (без аполонічного).
Його роботи на початку війни, це щось неймовірне. «Жіноча голова», 1940. Думаю нам зараз треба більше цікавитись цим періодом його творчості.
В цілому, це не найбільший музей присвячений Пікассо, але відвідати його я все ж раджу.
Взагалі в Парижі є три види музеїв:
- Муніципальні : Нотр-Дам, Музей сучасного мистецтва, Маленький палац і т.д. Вхід до їх постійних експозицій завжди безкоштовний для всіх.
- Державні: Лувр, Орсей, Помпіду і т.д. Платні, крім першої неділі місяця. Молодь до 26 років (громадяни Євросоюзу та особи, що мають довгострокову французьку візу) можуть потрапити туди безкоштовно в будь-який момент. В більшості цих музеїв, особам до 18-ти років незалежно від національності, вхід завжди безкоштовний. А також для тих, хто має посвідку demandeur d’emploi (в пошуку роботи) французької держави.
- Приватні: музей Далі на Монмартрі, наприклад. Завжди платні. Дітям, молоді та пенсіонерам - знижки.
Деякі державні мають безкоштовний вхід кожну першу неділю протягом року, а деякі тільки в зимовий період. До останніх відноситься Версаль, Консьєржері та Сан-Шапель, башти Нотр-Даму та інші. Нещодавно Лувр зробили повністю платним влітку, що викликало у парижан хвилю обурення (ну принаймні в інтернеті).
Першу неділю липня я вирішила провести в музеї Пікассо.
Останні 5 років він був зачинений на реконструкцію, тому я очікувала чогось неймовірного. Натомість все було скромно і симпатично. Незважаючи на безкоштовний день черга не була надто великою: всього 25 хвилин. Ось вона (з тераси музею):
Як ветеран тригодинної черги в Лувр в безкоштовний день під дощем, я споглядаю цю чергу з втіхою.
Увесь музей можна обійти за півтори-дві години. Можливо тому черга і не така довга. Якщо музей надто великий чи малий, працівники можуть в якийсь момент перекрити вхід, щоб приміщення не було перенасичене (таке трапляється в Луврі, і навіть в муніципальній бібліотеці Парижа). А тут народ заходить-виходить без затримок.
Музей займає чотири рівні по 5-8 кімнат в кожному: підвал і три поверхи. В підвалі знаходяться елементи ательє Пікассо та його скульптури, на перших двох поверхах - картини в хронологічному порядку, а на останньому власна колекція картин Пікассо (художники, які його надихали).
Про біографію та творчість Пікассо було вже написано досить багато. Основна експозиція впорядкована хронологічно.
З того, що найбільше вразило: «Голова Арлекіна», 1913. Дозволю собі запостити своє фото, бо там видно, що ця робота прекрасна саме об’ємом. Це колаж, обличчя і справді виступає.
А от «Фігура в профіль», 1928 тільки моделює об’єм.
«Мінотавр, що біжить», 1928. Пікассо дуже любий цього напівбика, звіра в тілі людини. Протягом життя, він присвятив йому численні роботи. Отаке діонісійське (без аполонічного).
Його роботи на початку війни, це щось неймовірне. «Жіноча голова», 1940. Думаю нам зараз треба більше цікавитись цим періодом його творчості.
В цілому, це не найбільший музей присвячений Пікассо, але відвідати його я все ж раджу.