Максиміліан Волошин про Росію та Крим
Зійшовши на престол, Шагін-Гірей найпершим своїм указом ЗРІВНЯВ кримських християн у правах із мусульманами. А перед тим, у 1771 році, у Криму було скасовано рабство.
Шагін-Гірей щиро вірив, що за допомогою Росії йому вдасться зміцнити незалежність і могутність Кримського ханства. Це була його трагічна помилка. Російській імперії потрібен був вихід до Чорного моря. З півночі на півострів насувалося лихо, бо незалежне ханство було завадою на цьому шляху.
24 січня 1783 року російські війська зайняли Крим. Хоч іще зовсім недавно, підписуючи у 1774 році з Туреччиною Кючук-Кайнарджийський мирний договір, Росія клялася поважати незалежність Кримського ханства.
У Максиміліана Волошина - не тільки видатного поета і художника, а й авторитетного знавця історії Криму - є такі рядки: «У XVIII столітті Дике поле затопило Крим новою хвилею варварів. На цей раз це серйозно й довгочасно, бо ці варвари - росіяни, за їх спинами не плинні води кочового народу, а важкі фундаменти Санкт-Петербурзької імперії».
Режим, що був установлений на півострові, спричинив не лише великі жертви, а й масову еміграцію татарської народності.
Уже через рік із 400 тисяч татар у Криму залишилося 122 тисячі, а в 1785 році - усього 46,5 тисяч! У першу чергу назавжди залишили батьківщину діячі культури і релігії, вчителі. Для того щоб остаточно знищити національну систему навчання - основу духовності і спротиву народу, у 1833 році було вчинено нечуваний злочин. За наказом з Петербурга солдати російської армії в один і той же день провели обшуки у всіх мечетях Криму. Були конфісковані всі письмові документи, релігійні і навчальні книги, історичні манускрипти татарською, турецькою та арабською мовами. На центральних площах поселень запалили багаття! Хто може сказати зараз, які неоціненні історичні реліквії були в той судний день втрачені назавжди!
......
І знову наведемо кілька рядків з творів Максиміліана Волошина: «У будь-якому татаринові зразу відчувається тонка спадкова культурність, але дуже тендітна, і не здатна вона себе відстояти… За увесь час своєї історії Крим, напевно, не переживав ні разу такого запустіння, як під час катерининського завоювання…
Здесь, в этих складках моря и земли,
Людских культур не просыхала плесень -
Простор столетий был для жизни тесен,
Покамест мы - Россия - не пришли.
За полтораста лет - с Екатерины -
Мы вытоптали мусульманский рай,
Свели леса, размыкали руины,
Расхитили и разорили край.
Осиротелые зияют сакли;
По скатам выкорчеваны сады.
Народ ушел. Источники иссякли.
Нет в море рыб. В фонтанах нет воды.
* * *
Джерело: http://www.kozatstvo.net.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=2623
Ще від себе додам. Далі у цьому ж вірші є рядки:
В те дни мой дом - слепой и запустелый -
Хранил права убежища, как храм,
И растворялся только беглецам,
Скрывавшимся от петли и расстрела.
И красный вождь, и белый офицер -
Фанатики непримиримых вер -
Искали здесь под кровлею поэта
Убежища, защиты и совета.
Я ж делал всё, чтоб братьям помешать
Себя - губить, друг друга - истреблять,
И сам читал - в одном столбце с другими
В кровавых списках собственное имя.
Но в эти дни доносов и тревог
Счастливый жребий дом мой не оставил:
Ни власть не отняла, ни враг не сжег,
Не предал друг, грабитель не ограбил.
Утихла буря. Догорел пожар.
Я принял жизнь и этот дом как дар
Нечаянный - мне вверенный судьбою,
Как знак, что я усыновлен землею.
Не рідною. Але всиновлений.