Цитата до часу
Буду я жити чи помру - я спокійний за всіх. Ви бачите наслідки спокуси. Що мені робити, щоб віддячити вам відповідно до вашої любові? ... вівці перемагають вовків. Як я назву вас? Чи вівцями-пастирями, чи керманичами, чи воїнами, чи воєначальниками? Усі ці назви можу справедливо приписати вам. Бачачи благопристойність, називаю вас вівцями; бачачи дбайливість, називаю пастирями; бачачи мудрість, називаю керманичами; бачачи мужність і твердість, називаю усіх вас воїнами і воєначальниками.
О, труди! О, дбайливість народу! Ви прогнали вовків і не перестаєте піклуватися. Плавці, котрі були з вами, повернулися проти вас і почали війну проти корабля. ... Ті, котрі хотіли разом з нами управляти кораблем, захотіли потопити корабель. Тож я тим більше дивуюся вашій розсудливості. Говорю це не для того, щоб спонукати вас до обурення. Обурюватися - це їхня справа, а ваша справа - ревність. Ви не вимагали умертвити їх, а перешкодити їм у цьому заради вас і заради Церкви, щоб вона знову не піддалася затопленню.
Ваша мужність не допустила б бурі, але це їхній намір спричинив хвилювання. Тому я суджу не за кінцем справи, а за їхнім наміром. Ти чоловік, який стоїш перед жертовником, який прийняв на себе піклування про таку безліч народу, зобов’язаний усувати печалі, а ти підсилив бурю, направив меч проти себе, із наміром погубив своїх дітей, якщо не самою справою. Але Бог перешкодив цьому. І тепер я дивуюся вам і хвалю вас, що після війни і після встановлення миру ви піклуєтеся, щоб мир був досконалим. Так, керманич повинен бути в злагоді з плавцями, бо коли вони не будуть у злагоді, то судно потоне. Ви відновили мир за допомогою Божої благодаті ...
Будемо молити Бога, будемо просити про все, будемо перебувати в молитвах і після того, як припинилися прикрощі, не станемо безтурботними. Тому-то і до сьогодні ми продовжуємо молитися за припинення прикрощів. Будемо ж дякувати Богові. Як тоді були мужніми, так тепер будемо старанними. І за все це дякуймо Богові, Якому слава і держава із Сином і з благим Животворчим Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
© Св. Іван Золотоустий (др. пол. IV - поч. V ст.), Бесіда після повернення із першого заслання.
О, труди! О, дбайливість народу! Ви прогнали вовків і не перестаєте піклуватися. Плавці, котрі були з вами, повернулися проти вас і почали війну проти корабля. ... Ті, котрі хотіли разом з нами управляти кораблем, захотіли потопити корабель. Тож я тим більше дивуюся вашій розсудливості. Говорю це не для того, щоб спонукати вас до обурення. Обурюватися - це їхня справа, а ваша справа - ревність. Ви не вимагали умертвити їх, а перешкодити їм у цьому заради вас і заради Церкви, щоб вона знову не піддалася затопленню.
Ваша мужність не допустила б бурі, але це їхній намір спричинив хвилювання. Тому я суджу не за кінцем справи, а за їхнім наміром. Ти чоловік, який стоїш перед жертовником, який прийняв на себе піклування про таку безліч народу, зобов’язаний усувати печалі, а ти підсилив бурю, направив меч проти себе, із наміром погубив своїх дітей, якщо не самою справою. Але Бог перешкодив цьому. І тепер я дивуюся вам і хвалю вас, що після війни і після встановлення миру ви піклуєтеся, щоб мир був досконалим. Так, керманич повинен бути в злагоді з плавцями, бо коли вони не будуть у злагоді, то судно потоне. Ви відновили мир за допомогою Божої благодаті ...
Будемо молити Бога, будемо просити про все, будемо перебувати в молитвах і після того, як припинилися прикрощі, не станемо безтурботними. Тому-то і до сьогодні ми продовжуємо молитися за припинення прикрощів. Будемо ж дякувати Богові. Як тоді були мужніми, так тепер будемо старанними. І за все це дякуймо Богові, Якому слава і держава із Сином і з благим Животворчим Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
© Св. Іван Золотоустий (др. пол. IV - поч. V ст.), Бесіда після повернення із першого заслання.