День, новий день...))
Сьогодні був дуже крутий день! Може, тому що дали стипендію, а може тому, що я з кожним днем більше починаю любити людей. Не людство, а посиденьки, компанії, старих і нових знайомих. Ранок почався з обіймів коханої людини... Приємно і ніжно... спокійно у світанковому напівсні тулитися всім тілом до когось дорогого... безцінного... теплого =) ...стандартний, але від цього не менш значущий ритуал куріння на улюбленій кухні... гіперактивна Пуха...) знайомство з його другом... Між іншим, важливий для мене момент, бо коли у вашому мікросвіті "МИ" з'являються люди, (реальні спільні знайомі, не просто друзі в контакі чи ті, про кого чув із розповідей) життя обростає деталяМИ. Це важко пояснити... А ще, мені в неті написав чувак, якого не знаю в жииті, що бачив мене зранку біля "Лео-сіті" приблизно в той час, коли я там могла бути.
Пішла на пари. На третю, але ж пішла! Закон підлості - приходиш на одну пару і то її нема: Трофимук нас проігнорував =) Тому ми з КеТ пішли в їдалку, сакральне місце, де можна похавати нормальної людської теплої їжі і за 10 грн афігєнно нажертися!
Далі - покуууупки! Ааааа!)) Як і обіцяла собі давно, прилбала турку. Мідну, дуже красиву... Принагідно сфоткаюся з нею. 160 грн і абсолютне щастя! Встигла вже двічі її випробувати, що не кажи, а джезва - то не заляв си каву кипяточком і накрив блокнотом аби запарилася. Справді насичений смак і аромат, як в рекламі, бляха! Дівчатка зацінили)) А коли стоїш на кухні з нею, почуваєшся справжньою відьмою, виникає відчуття, що керуєш стихіями і вариш зілля. Можна спостерігати воду, яка вирує в ній маленьким ураганом, а згодом здіймається вгору, наче вулканчик... І всі ходять, дивляться на тебе так, питають "Ти що, каву вариш?", а ти блаженним голосом "Агаа..))". Вдень в центрі, поки чекала на Надєжду, вирішлила перекурити з томатним сочком біля Оперного і бачила над фонтаном веселку! Красиво так... Давненько мені вже не траплялися на очі такі дива. З Надею зустрілися в книгарні "Є", куди я зайшла "тільки подивитися, чесно-чесно ;) " а вийшла з пакунком "Добрі пісні про поганих дівчат" Лазуткіна та "З роси, води та калабані" моєї коханої Карпочки (майже Крапочки, до речі). Відсвяткувати вдалі покупки і побалакати про життя: цілий вечір, ніч і ранок же ж не бачилися (!) вирішили у "Зенику". Як же я скучила після Франківська за нашими кнайпами! І особливо, за медовим "Зеником", ням-ням-ням (а, і про деруни ледь не забула). Отут і пригадалося, що 30 вересня - Надії (Віра, Любов і Софія не такі важливіу цій ситуаці ;) так-от, обожнюю людей, відносини з якими доходять до точки, коли можна разом ходити вибирати одне-одному презенти. Думаю, цього разу подарунок я зробила не тільки Надюсі, а й собі, всій нашій кімнаті, любим гостям, дорогій родині і бла-бла-бла... Кальян - незамінна річ в хаті, нє?)))
Увечері нічого цікавого: посиденьки на балконі, візит до Христі з Сьомою, в них повтикали тєлік онлайн, передачу про жіночу дружбу та інші позитивні риси прекрасних лейді "4 весілля". Одним словом всі одружуються, обсирають весілля інших, а потім заздрять переможиці :) А пооотім, коли ми вже пришли додому тіпа вчитися, мені стукнула в голову ідейка побавитися в гру, коли на стікері пишуть ім'я відомого персонажа, приліплюють його на лоба, а той, кому приліпили має вгадати, хто він, використовуючи закриті питання. Думала, що на двох з Надею не буде дуже цікаво грати, але вийшло крутезно, так насміялися! Ми одночасно здогадалися, що вона була Скориком, а я Леді Гагою!))) Потім до нас приєдналася Саша, а коли вона заснула, прийшла Ліна і ми ще грали "Хто? З ким? Де? Коли? Що робили?" (типу треба писати на листочку відповіді на ці птання, закручувати його, щоб ніхто не бачив і передавати по колу). Теж було дуже смішно. Взагалі вечір крутий був. А зараз Надя дописує "сочінєнія" на пару з російської і кличе мене курити, тому я завершую.
Планів на завтра трохи назбиралося вже. Шкода, батарея в Надиному фотику не працює...( Але всьо чотко!
Пішла на пари. На третю, але ж пішла! Закон підлості - приходиш на одну пару і то її нема: Трофимук нас проігнорував =) Тому ми з КеТ пішли в їдалку, сакральне місце, де можна похавати нормальної людської теплої їжі і за 10 грн афігєнно нажертися!
Далі - покуууупки! Ааааа!)) Як і обіцяла собі давно, прилбала турку. Мідну, дуже красиву... Принагідно сфоткаюся з нею. 160 грн і абсолютне щастя! Встигла вже двічі її випробувати, що не кажи, а джезва - то не заляв си каву кипяточком і накрив блокнотом аби запарилася. Справді насичений смак і аромат, як в рекламі, бляха! Дівчатка зацінили)) А коли стоїш на кухні з нею, почуваєшся справжньою відьмою, виникає відчуття, що керуєш стихіями і вариш зілля. Можна спостерігати воду, яка вирує в ній маленьким ураганом, а згодом здіймається вгору, наче вулканчик... І всі ходять, дивляться на тебе так, питають "Ти що, каву вариш?", а ти блаженним голосом "Агаа..))". Вдень в центрі, поки чекала на Надєжду, вирішлила перекурити з томатним сочком біля Оперного і бачила над фонтаном веселку! Красиво так... Давненько мені вже не траплялися на очі такі дива. З Надею зустрілися в книгарні "Є", куди я зайшла "тільки подивитися, чесно-чесно ;) " а вийшла з пакунком "Добрі пісні про поганих дівчат" Лазуткіна та "З роси, води та калабані" моєї коханої Карпочки (майже Крапочки, до речі). Відсвяткувати вдалі покупки і побалакати про життя: цілий вечір, ніч і ранок же ж не бачилися (!) вирішили у "Зенику". Як же я скучила після Франківська за нашими кнайпами! І особливо, за медовим "Зеником", ням-ням-ням (а, і про деруни ледь не забула). Отут і пригадалося, що 30 вересня - Надії (Віра, Любов і Софія не такі важливіу цій ситуаці ;) так-от, обожнюю людей, відносини з якими доходять до точки, коли можна разом ходити вибирати одне-одному презенти. Думаю, цього разу подарунок я зробила не тільки Надюсі, а й собі, всій нашій кімнаті, любим гостям, дорогій родині і бла-бла-бла... Кальян - незамінна річ в хаті, нє?)))
Увечері нічого цікавого: посиденьки на балконі, візит до Христі з Сьомою, в них повтикали тєлік онлайн, передачу про жіночу дружбу та інші позитивні риси прекрасних лейді "4 весілля". Одним словом всі одружуються, обсирають весілля інших, а потім заздрять переможиці :) А пооотім, коли ми вже пришли додому тіпа вчитися, мені стукнула в голову ідейка побавитися в гру, коли на стікері пишуть ім'я відомого персонажа, приліплюють його на лоба, а той, кому приліпили має вгадати, хто він, використовуючи закриті питання. Думала, що на двох з Надею не буде дуже цікаво грати, але вийшло крутезно, так насміялися! Ми одночасно здогадалися, що вона була Скориком, а я Леді Гагою!))) Потім до нас приєдналася Саша, а коли вона заснула, прийшла Ліна і ми ще грали "Хто? З ким? Де? Коли? Що робили?" (типу треба писати на листочку відповіді на ці птання, закручувати його, щоб ніхто не бачив і передавати по колу). Теж було дуже смішно. Взагалі вечір крутий був. А зараз Надя дописує "сочінєнія" на пару з російської і кличе мене курити, тому я завершую.
Планів на завтра трохи назбиралося вже. Шкода, батарея в Надиному фотику не працює...( Але всьо чотко!