Пост № 1000
Коли у неймовірно далекому 2006 році я завів собі цей журнал, то мав невеличку мрію колись стати "тисячнєгом" - тоді це було круто. Так і не став, і вже не стану, адже припускаю, що у всьому українському сегменті ЖЖ вже нема стількох живих юзерів. Це вам не хвейсбук, де від бажаючих додатися у френди доводиться відбиватися або втиху випілівати їх постфактум.
Живим Журналом я не зловживав, і за майже 15 років видав всього 999 постів. Цей - тисячний, з чим вітаю і себе, і моїх нечисленних читачів.
Що б я хотів сказати в цей ювілей?
Довго шукав оцю пірамідку, допоки не потрапив на неї у ФБ-стрічці. Повністю відображає мій нинішній екзистенційний стан - хоча багато людей, на жаль, цього не розуміють і намагаються порушити його. А я людина м'яка, майже інтелігентна, не можу отак просто послати нахуй, доводиться вигадувати якісь відмазки...
NB. Друга з причин, чому я досі тримаюсь за ЖЖ - оця (перша - це неймовірна, в порівнянні з ФБ, тутешня свобода слова - подивимось, чи ще довго протримається така лафа?):
Живим Журналом я не зловживав, і за майже 15 років видав всього 999 постів. Цей - тисячний, з чим вітаю і себе, і моїх нечисленних читачів.
Що б я хотів сказати в цей ювілей?
Довго шукав оцю пірамідку, допоки не потрапив на неї у ФБ-стрічці. Повністю відображає мій нинішній екзистенційний стан - хоча багато людей, на жаль, цього не розуміють і намагаються порушити його. А я людина м'яка, майже інтелігентна, не можу отак просто послати нахуй, доводиться вигадувати якісь відмазки...
NB. Друга з причин, чому я досі тримаюсь за ЖЖ - оця (перша - це неймовірна, в порівнянні з ФБ, тутешня свобода слова - подивимось, чи ще довго протримається така лафа?):