Берегівський циганський табір крізь московський фотооб’єктив
1 лютого в нашому Берегові побував московській гість Олександр Бєлєнькій, в рамках свого туру Західною Україною. Я взявся йому допомогти потрапити до нашого циганського табору, до яких блогер має давній інтерес. Ну, й мені самому цікаво зайвий раз побувати в таборі, бо він - справжня злоякісна пухлина в тілі міста, про існування якої містяни знають, але реальних масштабів проблеми не уявляють. І пухлина ця буде тільки збільшуватись. Сьогодні в таборі живе може три, а може й більше тисяч мешканів. А скільки житиме через п’ять років чи через десять? Куди він розширятиметься, і скільки проблем (санітарно-епідеміологічних, кримінальних тощо) ще принесе нам усім? Чи існує у міської, чи обласної, вже не кажу - центральної, влади якесь бачення майбутнього таких «спецрайонів», котрі є не лише в Берегові, а й в Мукачево, Ужгороді, Великому Березному тощо?
Зауважу, що потрапити в табір за полотном вузькоколійки та білою стіною просто задля цікавості не вийде. Місцеві цигани одразу виженуть вас або спрямують до барона за дозволом. Так сталося й з нашою групою, і ми пішли на перемовини з бароном, і російській гість зміг його переконати, що його репортаж не буде спекулятивним і брехливим. Оцінити достовірність погляду з московського фотооб’єктиву на берегівський Окремий хутір можна тут: " Как живут цыгане Украины" Як на мене, світлини круті, а текст неглибокий. Але без явних перекручувань, і то вже добре... Я у себе виставлю кілька найяйскравіших фоток з репортажу, без коментарів. Але раджу продивитися весь звіт, це однозначно цікаво.
А на цій світлині фотограф відзняв момент отримання мною заробленого гонорару:
Розплатився, щоправда, не московський гість, а донеччанин dennislapin, який був членом нашої групи польових дослідників. Кожен отримав на згадку такий сувенір - шахтарський жетон з давно закритої шахти "Кіровська". Між іншим, свого часу я з півроку теж працював шахтарем, тільки не на вугільній шахті, а на нашій золоторудній. Тксзть, лайт-версія, без метанових вибухів і чорних облич після зміни. І таких жетонів в нас не було. Але каска, "коногонка" з акумулятором на сраці і "самоспасатєль", яким нас навіть не навчили користуватись - були й в мене.
Ото таке...
Зауважу, що потрапити в табір за полотном вузькоколійки та білою стіною просто задля цікавості не вийде. Місцеві цигани одразу виженуть вас або спрямують до барона за дозволом. Так сталося й з нашою групою, і ми пішли на перемовини з бароном, і російській гість зміг його переконати, що його репортаж не буде спекулятивним і брехливим. Оцінити достовірність погляду з московського фотооб’єктиву на берегівський Окремий хутір можна тут: " Как живут цыгане Украины" Як на мене, світлини круті, а текст неглибокий. Але без явних перекручувань, і то вже добре... Я у себе виставлю кілька найяйскравіших фоток з репортажу, без коментарів. Але раджу продивитися весь звіт, це однозначно цікаво.
А на цій світлині фотограф відзняв момент отримання мною заробленого гонорару:
Розплатився, щоправда, не московський гість, а донеччанин dennislapin, який був членом нашої групи польових дослідників. Кожен отримав на згадку такий сувенір - шахтарський жетон з давно закритої шахти "Кіровська". Між іншим, свого часу я з півроку теж працював шахтарем, тільки не на вугільній шахті, а на нашій золоторудній. Тксзть, лайт-версія, без метанових вибухів і чорних облич після зміни. І таких жетонів в нас не було. Але каска, "коногонка" з акумулятором на сраці і "самоспасатєль", яким нас навіть не навчили користуватись - були й в мене.
Ото таке...