Сто дней благодарности. День пятьдесят шестой
Руденька,чесна, закохана
-Коли ви прийдете? У нас є свіжа булка і моє фірмове вареннячко з полуниці.
Це Оксанка мене на роботу заманює. Як лисичка.
З нею постійно трапляються дива. Бо вона як те руде лисенятко з дитячого фільму "Рыжий, честный, влюбленный" вірить тільки в хороше.І хороше завжди відгукується на її "Альо!"
У Оксанки по життю два стани: "Альо!" і "неАльо!". Ви два дні з нею поживіть, побачите, як самі перейдете на ці прості характеристики)
"Альо!", це коли хлопчик-підопічний з Вороновицького дитячого будинку, багато років тинявся по дитбудинках, а от-от недавно знайшов родину. І вона буде скакати до небес і засівати щастям всіх навколо, бо диво сталося.
"Альо!" - це коли малюк з палати покинутих дітей в Центрі матері та дитини, на якого всі махнули рукою, і навіть медсестри вважають його безнадійним - почав набирати вагу завдяки постійним втручанням Оксанки.
- Він все розуміє, - трясе вона своєю впертою рудою головою, - все, а вони кажуть - овоч, ну який же він овоч! Я до нього говорю, він заспокоюється, хороший хлопчик, в сім'ю його б...
У Оксанки два маленьких сонечка - донечки Маринка і Яніна. Скрізь з мамою - куди б вона не пішла. Молодша Яніна майже з пелюшок об'їздила дитбудинки. Буде мамі помічницею.
Палахкотить осіннім сонцем руда Оксанчина голова поміж людей, горить її невтомне величезне серце, поспішають за мамою маленькі дитячі ніжки, адже її чекають там, де мами рідко бувають, чужі - інколи приходять, а свої навідуються лише до найщасливіших.
- Я колись була така зла на тих, хто полишає своїх дітей по сиротинцях,все думала, як їх перевиховати, як зупинити, відмовити - сказала якось Оксанка під час бесіди "про життя" , - а зараз знаю, що треба робити те, що можеш. Можеш приїхати і обійняти усіх - приїдь і обійми. Можеш повезти їх кудись - повези, можеш віддати частинку себе - віддай.
Вона не скаржиться, ніколи, як те лисеня, вона шукає можливості, і кудись у космос посилає свій клич "Альо!". І космос відгукується.
-Коли ви прийдете? У нас є свіжа булка і моє фірмове вареннячко з полуниці.
Це Оксанка мене на роботу заманює. Як лисичка.
З нею постійно трапляються дива. Бо вона як те руде лисенятко з дитячого фільму "Рыжий, честный, влюбленный" вірить тільки в хороше.І хороше завжди відгукується на її "Альо!"
У Оксанки по життю два стани: "Альо!" і "неАльо!". Ви два дні з нею поживіть, побачите, як самі перейдете на ці прості характеристики)
"Альо!", це коли хлопчик-підопічний з Вороновицького дитячого будинку, багато років тинявся по дитбудинках, а от-от недавно знайшов родину. І вона буде скакати до небес і засівати щастям всіх навколо, бо диво сталося.
"Альо!" - це коли малюк з палати покинутих дітей в Центрі матері та дитини, на якого всі махнули рукою, і навіть медсестри вважають його безнадійним - почав набирати вагу завдяки постійним втручанням Оксанки.
- Він все розуміє, - трясе вона своєю впертою рудою головою, - все, а вони кажуть - овоч, ну який же він овоч! Я до нього говорю, він заспокоюється, хороший хлопчик, в сім'ю його б...
У Оксанки два маленьких сонечка - донечки Маринка і Яніна. Скрізь з мамою - куди б вона не пішла. Молодша Яніна майже з пелюшок об'їздила дитбудинки. Буде мамі помічницею.
Палахкотить осіннім сонцем руда Оксанчина голова поміж людей, горить її невтомне величезне серце, поспішають за мамою маленькі дитячі ніжки, адже її чекають там, де мами рідко бувають, чужі - інколи приходять, а свої навідуються лише до найщасливіших.
- Я колись була така зла на тих, хто полишає своїх дітей по сиротинцях,все думала, як їх перевиховати, як зупинити, відмовити - сказала якось Оксанка під час бесіди "про життя" , - а зараз знаю, що треба робити те, що можеш. Можеш приїхати і обійняти усіх - приїдь і обійми. Можеш повезти їх кудись - повези, можеш віддати частинку себе - віддай.
Вона не скаржиться, ніколи, як те лисеня, вона шукає можливості, і кудись у космос посилає свій клич "Альо!". І космос відгукується.