співи
отак, як і обіцяла, писатиму українською в основі те, що стосується мене особисто - роздуми і ВЛАСНУ думку. ви маєте право її не поділяти, звісно, але правила виховання ніхто не відміняв. коменти не ховатиму:)
натрапила у френдині одної близької мені людини на це відео (воно в кінці допису). знаєте, дивилася і пригадувала собі особливу атмосферу Хануки в містечку, де я виросла. молодь місцевої синагоги виходила біля кінотеатру, притягала апаратуру, солодощі та починала танцювати і співати. і так кожен рік. весело, класно, але пристойно. потім "підтягувалися" представники инших релігій і починалося народне гуляння, схоже на весілля чи днюху місцевого хіппі:)) весело, гучно, але без підбитих і підпитих.
потому протестанти вирішили зробити щось подібне на Великдень. першого разу було прикольно. потім ідея розчинилася сама собою в холодному весняному повітрі. а гебрейські свята стали святкувати тільки в синагозі.
я не проти спілкування релігій, вірувань та взагалі нормального діалогу.
але чомусь саме цей кліп нагадав мені инше. колись один знайомий священник (хоч і не лефебрист) застеріг мене "не суватися" до так популярного "нью-ейдж" і всього того, під що вони маскуються. "тише едешь - дальше будешь. по плодам посмотрим". з моєю схильністю до "старих канонів" католицизму, я, звісно , його послухала. і ще жодного разу не пожалкувала. чудово розмовляли з кришнаїтами, гебреями, православними різних деномінацій, нео-язичниками і т.д. але до них і до екуменістів (най мене пробачить ЙП ІІ, він, мабуть, то слово розумів инакше) я таки "не сувалася." і тепер думаю, не дарма.
ідея дуже прикольна. люди гарні. приємно почути "шма Ісраель" і "Алла-акбар" на одній сцені, побачити майже зниклих алеутів(здається) але однак не полишає думка, що то чиясь хитра підстава.
словом, дивіться і думайте САМІ. приємного перегляду :))
взято, як я й зауважила, звідси
натрапила у френдині одної близької мені людини на це відео (воно в кінці допису). знаєте, дивилася і пригадувала собі особливу атмосферу Хануки в містечку, де я виросла. молодь місцевої синагоги виходила біля кінотеатру, притягала апаратуру, солодощі та починала танцювати і співати. і так кожен рік. весело, класно, але пристойно. потім "підтягувалися" представники инших релігій і починалося народне гуляння, схоже на весілля чи днюху місцевого хіппі:)) весело, гучно, але без підбитих і підпитих.
потому протестанти вирішили зробити щось подібне на Великдень. першого разу було прикольно. потім ідея розчинилася сама собою в холодному весняному повітрі. а гебрейські свята стали святкувати тільки в синагозі.
я не проти спілкування релігій, вірувань та взагалі нормального діалогу.
але чомусь саме цей кліп нагадав мені инше. колись один знайомий священник (хоч і не лефебрист) застеріг мене "не суватися" до так популярного "нью-ейдж" і всього того, під що вони маскуються. "тише едешь - дальше будешь. по плодам посмотрим". з моєю схильністю до "старих канонів" католицизму, я, звісно , його послухала. і ще жодного разу не пожалкувала. чудово розмовляли з кришнаїтами, гебреями, православними різних деномінацій, нео-язичниками і т.д. але до них і до екуменістів (най мене пробачить ЙП ІІ, він, мабуть, то слово розумів инакше) я таки "не сувалася." і тепер думаю, не дарма.
ідея дуже прикольна. люди гарні. приємно почути "шма Ісраель" і "Алла-акбар" на одній сцені, побачити майже зниклих алеутів(здається) але однак не полишає думка, що то чиясь хитра підстава.
словом, дивіться і думайте САМІ. приємного перегляду :))
Click to viewвзято, як я й зауважила, звідси