ОС-2012 Тактика, День-2
В той день таки не довелося козакам належно насолодитися перемогою та відпочити. Зранку поступила команда виступати за межі міста, в довколишні села, бо там лютують де біляки, а де - червоні. Вони прибули невеликими, але жорстокими загонами, знущаються над мирним населенням, не знаючи либонь про розташування великого війська УНР та УГА в Кам`янці. (Самого сценарію реконструкції я не читала, так що яке придумала, таке й пишу ;))
Закінчуючи останні приготування, хлопці дисципліновано вишикувалися в очікуванні нелегкого військового походу. Адже не загоїлись ще рани після вчорашнього, не минув ще біль, лиш роз`ятрилися рани…
.
.
.
.
Але не вартує падати духом перед боєм, не вартує без войовничості, без доброго настрою виступати на ворога.
.
.
.
Воячка лав УГА Марта прощалася зі своїм малолітнім сином, залишаючи його з таборовими вартовими, наказуючи добре охороняти їхній намет.
.
.
.
Миттєво вишикувавшись, хлопці, як завше готові іти в бій за свою останню столицю.
.
.
Та й виступили хлопці маршем. Попри стіни Кам`янецької фортеці, понад урвищем, в арку одного моста і по сходинах моста іншого…
Ішли услід один за одним, аж на міст.
Цей міст був першим. Та ще й підвісним. Не було це безпечною справою, бо для ворогів кожний з них став би легкою мішенню.
«Зброю в бойову готовність!» - Прозвучала притишена команда, - «Витримати один за одним десять кроків!»
Вояки УНР спільно з УГА подолали хисткий міст.
Уся дотеперішня хода мала місце серед неймовірної серпневої спеки, котра гвалтівно заганяла козаків у тінь. Батько Гайдук скомандував короткий перепочинок під деревами, біля підніжжя фортеці.
Хлопців чекала ще одна вкрай небезпечна ділянка - другий підвісний міст.
Він виявився благеньким і набагато хиткішим за попередній. Важко було і зброю напоготові тримати, і за ворогами в кущах позирати, і рівновагу не втратити…
Молодики УГА в якийсь момент не дотрималися дистанції в десять кроків і міст від безперервного маршу в більш ніж два десятки ніг погрозливо розширив амплітуду розгойдування…
Ох, натерпілись хлопці страху і спеки. Батько знову скомандував відпочинок в тіні. Цього разу хлопці зупинилися поряд з невеличкою старою дерев`яною церквою.
Кому щось в наплічнику знадобилося, хто на гори замилувався, хто до зброї придивлявся.
А як до гір, то подивитися попід Кам`янцем є на що: справжнісінькі споконвічні кам`яні каньйони, порослі мохом і травою, вибілені вітрами і дощами.
І між тої тихої краси козаки крок лаштують, красу минають, на стіни фортеці, десь там, вгорі, поглядають, так що ніби нема війни навколо…
Зупинилися біля джерела, води попити - фляги набрати. Свіженької, солодкої, холодненької..
Хто зброю докупи мостить, хто на пристінок опер, а хто вперто своєї не покинув - одною рукою притримує, а другою - до води тягнеться…
Ось і Батькові по вусах цілюща потекла. І козак Прилуцький ніяк напитися не може…..
........