Бої дня 1-го
Першим ділом війська УГА виступили вперед невеликим розвід-загоном. І лиш встигли ступити кілька кроків за міст, як на них смертельним градом полетіли кулі. Хто? Хтось тримав оборону в районі панської садиби, облаштувавши вдалу засідку.
Загін блискавично відступив, відстрілюючись.., відтягуючи поранених…
Але ненадовго, бо тут же ж від командування поступив сигнал у наступ. Частина УНРівців посунула тихо, в передніх рядах, приховуючись за бордюрами.
А позад них, прикриваючи підступ, УГА вкупі з червоними гайдамаками і основними силами ДА УНР, лавою кинулись в атаку, з вигуком: «Слава!», з безперервним вогнем, пригинаючись, присідаючи, перестрибуючи через поранених і ховаючись за мертвими.
Ось вони сягнули першого ряду оборони ворога,- там лежали загиблі корнилівці. Козаки знали з розвідок, що цих панів у Кам’янці стоїть небагато,- повибивали їх трохи червоні.
Тож кинулись далі, поливаючи вогнем нечисельного ворога, прикриваючи підхід скорострілів.
Залишки біляків відступили в садибу,- військова фортуна цього разу їм не посміхнулася. Очільники об`єднаного українського війська знали, що полонених брати не можна, бо в Кам`янці ще десь засіли немалі сили ЧА. Тому скомандували до розстрілу всіх, кого козаки знайдуть в садибі.
Корнилівці йшли на розстріл, єхидно сміючись.
- - -
Кілька хвилин на розправу з ворогами. Батько Гайдук знову командує: «Шикуйсь!». І українські війська далі спільним фронтом розпорошуються напівприсядки по вуличках, оглядаючи в кожний двір, визираючи ворога за кожним рогом будинку.
УГА суне вперед, пересуваючись майже пластом по землі, ховаючись за парканами двориків, тягнучи подвір`ями гармату;
..далі йдуть скорострільні бригади УНР. А за ними - чисельні формування їх поплічників-козаків, котрим залишилася найважча місія: щільною лінією, пекельним вогнем прикрити перевезення і встановлення скорострілів у передні ряди.
І хлопці повоювали не на жарт,- натрапивши засідку ЧА в районі центрального парку, гатили з кріс та револьверів на славу! Нерви здавали. Летіли, гранати.
Постріл-вибух-дим… Ось молодики УГА викочують з двору величезну важку гармату. Залп! Ще один..
Знову граната.. Ще одна.. Постріли не вщухають.
Червоноармійці достойно відстрілюються кулеметними чергами та поодинокими пострілами. Відстань між ворогами все скорочується. Гранати не розбирають, вибухають і біля чужих, і біля своїх -
Українці беруть червоноармійців у кліщі. У тих замовкає кулемет. В обох сторін майже закінчилися набої, на боєвищі без ліку загиблих.
Дотичний бій. У рух ідуть приклади і багнети…
Об’єднані сили УНР і УГА святкують перемогу. Цього разу… Вони відвоювали свою столицю, свій Кам`янець. Чи надовго..?