Подорож за півземлі. Частина перша: Переліт
Насправді, подія сама звичайна для будь-якого більш-менш досвідченого АйТішника - відрядження в США.
Але для мене це щось довгоочікуване, омріяне і як для справжнього мандрівника, майже неосяжне і недосяжне!
Було колись... ;)
Переліт з двома пересадками виглядав так: Львів - Мюнхен - Ньюарк - Атланта.
Вилітали зі Львова... тим самим зекономили собі час і здоров’я. У Львові в аеропорту прикольно , хто був - той знає J. А потяги я якось так з дитинства недолюблюю... Хоча нормальна купешка і пляшечка коньячку ***** міняє справу :)
Львів - Мюнхен. Двогодинний переліт літаком Avro RJ85 з канапкою і чайочком і опа - ми в Мюнхені. Lufthansa - це круто.
Виліт зі Львова не дуже вразив, зате посадка в Мюнхені - це було фантастично.. ці села і хутори, річечки і дороги.. настільки мальовничо і класно згори, що я би залишився там жити. Хоча зараз мені байдуже де жити :)
Мюнхен - це Еуропа. Витягуй лептоп і хендехок. Хоча, це вам не Львів і не Бориспіль. 2 митні контролі за кілька хвилин. Лептоп, правда, на одному забув =), зате вчасно згадав. А ще в мене забрали новий антиперспірант і тупо викинули в смітник. німці... що тут скажеш. а ще там є будки для курців. Заходиш і пихти собі:
В Мюнхені я слухав «Гуцула Каліпсо» і дуже з того тішився.
А потім почалася посадка на AIRBUS INDUSTRIE A340-600і почався трансатлантичний переліт... Раніше я дуже боявся злетів і посадок. А тепер істи не дай,а дай на літаку політати J. Їсти, до речі, давали багато. І пити теж. І ще я встиг подивитися 2 кіна - одне з Ештоном Катчером і Наталі Портман і друге з метом Деймондом... і обидва були про любов і викликали якусь ностальгію.. було ліпше дивитися тріллєр про ведмедів. Вісім годин летіти - це недовго і навіть ненудно. І я собі дозволив перехилити скляночку Бейліза з льодом, щоб поспати, але чомусь так і не заснув.
А ще ми летіли за напрямком сонця, тому 18 червня 2011 року вважається найдовшим світловим днем у моєму житті J. Прилітаєш, а там далі день. А в Україні вже давно всі спатоньки полягали... всі порядні люди, а не ті, що по фестивалях десь там шастають :) .
Америка... зустрічає написом «Welcome to United States». А далі все, як у кіно... навіть нецікаво. Таке враження, що все знаєш наперед.
А це я п’ю воду з фонтанчика, як пес. Вона в Ньюарку самачна. А вже в Атланті - ні.
А це статуя Свободи, яка коштує $25.
Фотку продам за $10, бо там статуя не одна, якщо кому дуже закортить ;)
Треба було щось пожерти і ми собі купили по якомусь холодному закруту. Вони були несмачні. Але нічого... пішли, як то кажуть, я тьоща під лід!
А це мій перший американський четвертак, отриманий на здачу.
Рівно за тиждень після того, як виповнися четвертак мені... Тепер я його ношу на щастя у своїй модній сумці для камери.
Далі - КораЛЛі! Сиджу собі в Ньюарку на кріслі, бігаю кожні 10 хв до фонтанчика (дуже подобається сам процес :))) і слухаю КораЛЛі в навушниках. А Льошик, мабуть, слухає In Flames:
Втомлені і замучені, бо вже 3:19 за українським часом, а на, а нам ще летіти...
В Америці класно. Люди посміхаються і виконують свою роботу. А Чорні Люди виконують Чорну Роботу. Чомусь так...
Оце потяг, яким їздять по вокзалу між терміналами:
А отаким літачком бразильського виробництва (Embraer EMB-145) летілося з Ньюарка до Атланти:
Це вже була на Lufthansa, а Continental Airlaines. Літак сподобався. Швидкий, класний, маневрений... Як моя Толєда! А ще там гарненька стюардесса подавала воду з льодом... і в той момент подумалося, що це взагалі найкраще, що я пив у своєму житті... Стюардеса була дійсно зачотна, порівняно з Люфтганзівськими... хотів їй щось сказати на дорогу... щось таке приємне, але ледве волочив свої дві сумки і ще проспав посадку...
Отак виглядає вечірній Нью-Йорк:
А так вигдлядають в Атланті таксі:
Я ж кажу, як у кіно. А цим ми їхали:
По фото видно, що я сплю, але фотографувати не припиняю %)
Таксист щось нам розказував про Україну, але нам то вже було до сраки.
В готелі було весілля... стадо корів з відбіленими зубами. Нунах...
А от і ключ..
все, я вдома... ;)
Але для мене це щось довгоочікуване, омріяне і як для справжнього мандрівника, майже неосяжне і недосяжне!
Було колись... ;)
Переліт з двома пересадками виглядав так: Львів - Мюнхен - Ньюарк - Атланта.
Вилітали зі Львова... тим самим зекономили собі час і здоров’я. У Львові в аеропорту прикольно , хто був - той знає J. А потяги я якось так з дитинства недолюблюю... Хоча нормальна купешка і пляшечка коньячку ***** міняє справу :)
Львів - Мюнхен. Двогодинний переліт літаком Avro RJ85 з канапкою і чайочком і опа - ми в Мюнхені. Lufthansa - це круто.
Виліт зі Львова не дуже вразив, зате посадка в Мюнхені - це було фантастично.. ці села і хутори, річечки і дороги.. настільки мальовничо і класно згори, що я би залишився там жити. Хоча зараз мені байдуже де жити :)
Мюнхен - це Еуропа. Витягуй лептоп і хендехок. Хоча, це вам не Львів і не Бориспіль. 2 митні контролі за кілька хвилин. Лептоп, правда, на одному забув =), зате вчасно згадав. А ще в мене забрали новий антиперспірант і тупо викинули в смітник. німці... що тут скажеш. а ще там є будки для курців. Заходиш і пихти собі:
В Мюнхені я слухав «Гуцула Каліпсо» і дуже з того тішився.
А потім почалася посадка на AIRBUS INDUSTRIE A340-600і почався трансатлантичний переліт... Раніше я дуже боявся злетів і посадок. А тепер істи не дай,а дай на літаку політати J. Їсти, до речі, давали багато. І пити теж. І ще я встиг подивитися 2 кіна - одне з Ештоном Катчером і Наталі Портман і друге з метом Деймондом... і обидва були про любов і викликали якусь ностальгію.. було ліпше дивитися тріллєр про ведмедів. Вісім годин летіти - це недовго і навіть ненудно. І я собі дозволив перехилити скляночку Бейліза з льодом, щоб поспати, але чомусь так і не заснув.
А ще ми летіли за напрямком сонця, тому 18 червня 2011 року вважається найдовшим світловим днем у моєму житті J. Прилітаєш, а там далі день. А в Україні вже давно всі спатоньки полягали... всі порядні люди, а не ті, що по фестивалях десь там шастають :) .
Америка... зустрічає написом «Welcome to United States». А далі все, як у кіно... навіть нецікаво. Таке враження, що все знаєш наперед.
А це я п’ю воду з фонтанчика, як пес. Вона в Ньюарку самачна. А вже в Атланті - ні.
А це статуя Свободи, яка коштує $25.
Фотку продам за $10, бо там статуя не одна, якщо кому дуже закортить ;)
Треба було щось пожерти і ми собі купили по якомусь холодному закруту. Вони були несмачні. Але нічого... пішли, як то кажуть, я тьоща під лід!
А це мій перший американський четвертак, отриманий на здачу.
Рівно за тиждень після того, як виповнися четвертак мені... Тепер я його ношу на щастя у своїй модній сумці для камери.
Далі - КораЛЛі! Сиджу собі в Ньюарку на кріслі, бігаю кожні 10 хв до фонтанчика (дуже подобається сам процес :))) і слухаю КораЛЛі в навушниках. А Льошик, мабуть, слухає In Flames:
Втомлені і замучені, бо вже 3:19 за українським часом, а на, а нам ще летіти...
В Америці класно. Люди посміхаються і виконують свою роботу. А Чорні Люди виконують Чорну Роботу. Чомусь так...
Оце потяг, яким їздять по вокзалу між терміналами:
А отаким літачком бразильського виробництва (Embraer EMB-145) летілося з Ньюарка до Атланти:
Це вже була на Lufthansa, а Continental Airlaines. Літак сподобався. Швидкий, класний, маневрений... Як моя Толєда! А ще там гарненька стюардесса подавала воду з льодом... і в той момент подумалося, що це взагалі найкраще, що я пив у своєму житті... Стюардеса була дійсно зачотна, порівняно з Люфтганзівськими... хотів їй щось сказати на дорогу... щось таке приємне, але ледве волочив свої дві сумки і ще проспав посадку...
Отак виглядає вечірній Нью-Йорк:
А так вигдлядають в Атланті таксі:
Я ж кажу, як у кіно. А цим ми їхали:
По фото видно, що я сплю, але фотографувати не припиняю %)
Таксист щось нам розказував про Україну, але нам то вже було до сраки.
В готелі було весілля... стадо корів з відбіленими зубами. Нунах...
А от і ключ..
все, я вдома... ;)