Мої залізничні історії. Частина 1. Дитинство.
З раннього дитинства я любив залізницю та поїздки по її мережі.
Пейзажі за вікном, спостереження за контингентом пасажирів, атмосфера вокзалів, станцій, ,,електричок" та пасажирських поїздів створювали незабутні та приємні враження. Автобуси та ,,маршрутки"це швидше просто засіб пересування, тоді як залізниця це певна велич, певна Традиція, хоч і сформована порівняно недавно. Залізнична структура надзвичайно багата та різноманітна, це фактично ,,світ в світі".
Це величні вокзали, це потяги на декілька тисяч кілометрів, переїзди, на яких ,,мажорні"джипи вимушені пропускати приміську,,електричку", наповнену базарними торговцями, студентами, селянами, циганами... Порівнювати залізницю з іншими видами наземного транспорту це те ж саме, що порівнювати ресторан з кіоском із шаурмою, Гарвард з Дрогобицьким державним університетом, Швейцарію з Зімбабве...
Отже, першими моїми залізничними подорожами були поїздки на 206 кілометрів по маршруту ,,Львів-Рівне". Фактично, до 7-річного віку через певні сімейні життєві обставини я жив на 2 міста, пересування ж між ними здійснювалося виключно мережею приміських електропоїздів. В той час і сформувалась моя любов до залізниці та залізничного транспорту.
У віці 7 років, саме перед моментом закінчення життя на 2 міста і більш-менш остаточного переїзду до Рівного я вперше проїхався нічним потягом дальнього слідування- це був поїзд ,,Львів-Сімферополь", яким я з мамою їхав на пляжі Азовського моря(до Мелітополя, а звідти вже ,,маршруткою"). Великим здивуванням, можна сказати шоком, була сама структура купейного вагона- до цього я думав, що нічні поїзди відрізняються від ,,електричок"лише тим, що там сплять на верхніх полицях для багажу).
Після цього аж до 14-річного віку(осінь 2013)всі мої подорожі власне й обмежувались поїздками по маршруту,,Львів-Рівне"та ,,Львів- Мелітополь/Новоолексіївка/Сімферополь". Тоді ж у соцмережі ВК випадковим чином я натрапив на групу,,Вдаль на электричках", яка, відповідно до назви, була присвячена організації подорожей приміськими поїздами. Ентузіазму в мене було не займати- я вирішив організувати поїздку по маршруту-трикутнику ,,Львів-Ходорів-Івано-Франківськ-Стрий-Самбір-Львів".
Людей, бажаючих поїхати, зголосилось небагато- лише я та адмін групи, Віктор Орлов(smugastyj) з Харкова, який скомбінував цю частину поїздку з відвідинами Хмельницького, Кам*янця-Подільського та Чернівців з Коломиєю по дорозі. Всі ці міста відвідаю і я, однак дещо пізніше. А поки що поїздка обмежилась ,,обкаткою"частини залізничних гілок Львівщини та Франківщини та відвідуванням Івано-Франківська, Стрия та Самбора.
Ця порівняно невелика(однак як на той час та загалом для особистої життєвої історії в підрозділі:подорожі епохальна) поїздка стала початком періоду частих подорожей залізничним транспортом. Після зимової перерви, викликаної революційними подіями, відбулося поновлення поїздок- весною 2014 року було відвідано Луцьк, Чернівці, Тернопіль, Київ. Цього разу вони відбувалися в основному з метою вивчення роботи міського електротранспорту цих міст- я почав захоплюватися громадським електротранспотром, вступив до ГО ,,Львів*яни за електротранспорт", учасники якої власне й були попутниками в цих поїздках. Власне, саме в цей період були ,,відкриті"плацкарт та загальний вагон- не так класи, як соціокультурні феномени. Особливо це стосується загального вагону. Саме загальний вагон та приміські потяги- місце, де можна найкраще зрозуміти особливості побуту, проблеми простих людей тієї чи іншої місцини, а подекуди й якісь глобальніші висновки з перебування там винести.
Літом 2014 якихось особливих подорожей не було- максимум недалекі поїздки до, наприклад, Дрогобича чи в Карпати до станції Лазещина для виходу на Говерлу. Загалом в плані подорожей 2014 був доволі млявим... Все почалося з новим 2015 роком. Саме 9 січня 2015 року я доволі-таки спонтанно, прямуючи ,,Поліссям"(,,регіональний експрес" сполученням Рівне-Львів)до Львова вийшов у Бродах та пересів у звичайну ,,електричку"зворотнього напрямку. В принципі, до цього я планував поїхати в Вінницю, однак в переддень виїзду скасував свої плани. А вже всередині ,,електрички"на Львів раптово скасував це скасування. Там зустрівся з Олегом Ядлушем(birys95), іншим учасником поїздки до Вінниці на катання на електротранспорті(,,покатушки"на сленгу транспортних фанатів). З ним в компанії і доїхав з Бродів до Вінниці з пересадками в Здолбунові, Шепетівці та Козятині.
Особливо мене, пам*ятаю, вразив щойно відремонтований козятинський вокзал, який є, безперечно, може вважатись одним з найбільш гарних історичних вокзалів нашої держави.
Окрім того здивув зал очікування підвищеного комфорту- якщо в більшості вокзалів це звичайний зал очікування з телевізором, звичайними кріслами та більш благородною публікою, то в Козятині це порівняно невелика зала з м*ягкими диванами та пледами- цілком непогане місце, щоб подрімати під час пересадки(і значно дешевше, ніж вокзальні кімнати відпочинку). Зранку 10 числа ми були вже в Вінниці, де зустрілись з рештою учасників ,,покатушок".
Весь наступний день був присвячений катанню на трамваї та тролейбусі, відвинам трамвайного депо та музею ВТК.
Шлях назад я вирішив подолати за допомогою банального нічного пасажирського потяга- не хотілось 2 ніч поспіль фактично не спати. Але мова не про це- мова про залізницю та подорожі нею... Саме ця поїздка та спілкування з новими та старими друзями та знайомими стала імпульсом для відновлення активних подорожей.
Пейзажі за вікном, спостереження за контингентом пасажирів, атмосфера вокзалів, станцій, ,,електричок" та пасажирських поїздів створювали незабутні та приємні враження. Автобуси та ,,маршрутки"це швидше просто засіб пересування, тоді як залізниця це певна велич, певна Традиція, хоч і сформована порівняно недавно. Залізнична структура надзвичайно багата та різноманітна, це фактично ,,світ в світі".
Це величні вокзали, це потяги на декілька тисяч кілометрів, переїзди, на яких ,,мажорні"джипи вимушені пропускати приміську,,електричку", наповнену базарними торговцями, студентами, селянами, циганами... Порівнювати залізницю з іншими видами наземного транспорту це те ж саме, що порівнювати ресторан з кіоском із шаурмою, Гарвард з Дрогобицьким державним університетом, Швейцарію з Зімбабве...
Отже, першими моїми залізничними подорожами були поїздки на 206 кілометрів по маршруту ,,Львів-Рівне". Фактично, до 7-річного віку через певні сімейні життєві обставини я жив на 2 міста, пересування ж між ними здійснювалося виключно мережею приміських електропоїздів. В той час і сформувалась моя любов до залізниці та залізничного транспорту.
У віці 7 років, саме перед моментом закінчення життя на 2 міста і більш-менш остаточного переїзду до Рівного я вперше проїхався нічним потягом дальнього слідування- це був поїзд ,,Львів-Сімферополь", яким я з мамою їхав на пляжі Азовського моря(до Мелітополя, а звідти вже ,,маршруткою"). Великим здивуванням, можна сказати шоком, була сама структура купейного вагона- до цього я думав, що нічні поїзди відрізняються від ,,електричок"лише тим, що там сплять на верхніх полицях для багажу).
Після цього аж до 14-річного віку(осінь 2013)всі мої подорожі власне й обмежувались поїздками по маршруту,,Львів-Рівне"та ,,Львів- Мелітополь/Новоолексіївка/Сімферополь". Тоді ж у соцмережі ВК випадковим чином я натрапив на групу,,Вдаль на электричках", яка, відповідно до назви, була присвячена організації подорожей приміськими поїздами. Ентузіазму в мене було не займати- я вирішив організувати поїздку по маршруту-трикутнику ,,Львів-Ходорів-Івано-Франківськ-Стрий-Самбір-Львів".
Людей, бажаючих поїхати, зголосилось небагато- лише я та адмін групи, Віктор Орлов(smugastyj) з Харкова, який скомбінував цю частину поїздку з відвідинами Хмельницького, Кам*янця-Подільського та Чернівців з Коломиєю по дорозі. Всі ці міста відвідаю і я, однак дещо пізніше. А поки що поїздка обмежилась ,,обкаткою"частини залізничних гілок Львівщини та Франківщини та відвідуванням Івано-Франківська, Стрия та Самбора.
Ця порівняно невелика(однак як на той час та загалом для особистої життєвої історії в підрозділі:подорожі епохальна) поїздка стала початком періоду частих подорожей залізничним транспортом. Після зимової перерви, викликаної революційними подіями, відбулося поновлення поїздок- весною 2014 року було відвідано Луцьк, Чернівці, Тернопіль, Київ. Цього разу вони відбувалися в основному з метою вивчення роботи міського електротранспорту цих міст- я почав захоплюватися громадським електротранспотром, вступив до ГО ,,Львів*яни за електротранспорт", учасники якої власне й були попутниками в цих поїздках. Власне, саме в цей період були ,,відкриті"плацкарт та загальний вагон- не так класи, як соціокультурні феномени. Особливо це стосується загального вагону. Саме загальний вагон та приміські потяги- місце, де можна найкраще зрозуміти особливості побуту, проблеми простих людей тієї чи іншої місцини, а подекуди й якісь глобальніші висновки з перебування там винести.
Літом 2014 якихось особливих подорожей не було- максимум недалекі поїздки до, наприклад, Дрогобича чи в Карпати до станції Лазещина для виходу на Говерлу. Загалом в плані подорожей 2014 був доволі млявим... Все почалося з новим 2015 роком. Саме 9 січня 2015 року я доволі-таки спонтанно, прямуючи ,,Поліссям"(,,регіональний експрес" сполученням Рівне-Львів)до Львова вийшов у Бродах та пересів у звичайну ,,електричку"зворотнього напрямку. В принципі, до цього я планував поїхати в Вінницю, однак в переддень виїзду скасував свої плани. А вже всередині ,,електрички"на Львів раптово скасував це скасування. Там зустрівся з Олегом Ядлушем(birys95), іншим учасником поїздки до Вінниці на катання на електротранспорті(,,покатушки"на сленгу транспортних фанатів). З ним в компанії і доїхав з Бродів до Вінниці з пересадками в Здолбунові, Шепетівці та Козятині.
Особливо мене, пам*ятаю, вразив щойно відремонтований козятинський вокзал, який є, безперечно, може вважатись одним з найбільш гарних історичних вокзалів нашої держави.
Окрім того здивув зал очікування підвищеного комфорту- якщо в більшості вокзалів це звичайний зал очікування з телевізором, звичайними кріслами та більш благородною публікою, то в Козятині це порівняно невелика зала з м*ягкими диванами та пледами- цілком непогане місце, щоб подрімати під час пересадки(і значно дешевше, ніж вокзальні кімнати відпочинку). Зранку 10 числа ми були вже в Вінниці, де зустрілись з рештою учасників ,,покатушок".
Весь наступний день був присвячений катанню на трамваї та тролейбусі, відвинам трамвайного депо та музею ВТК.
Шлях назад я вирішив подолати за допомогою банального нічного пасажирського потяга- не хотілось 2 ніч поспіль фактично не спати. Але мова не про це- мова про залізницю та подорожі нею... Саме ця поїздка та спілкування з новими та старими друзями та знайомими стала імпульсом для відновлення активних подорожей.