постреактивне
Вчора був останній день Літреактора. Захист другого есе вийшов неочікувано успішним. Щоправда, дуже виснажило читання власного тексту, який мені не подобався. Виявляється, насильно полюбити власний текст - ще важче, ніж чужий :) Хоча іншим він був навіть дуже до вподоби. Зрештою, не вперше)))
Сьогодні я вже у Львові і півдня займаюся рівненським фестом. Вкотре переконуюсь, що організовувати щось колективно - НУ ЙОГО НАХ**! Але іноді просто немає вибору.
За цілий день не побачила жодної людини вдома. Хоча час від часу чути голоси та стукіт дверей. Але ні на кухні ні деінде ні з ким так і не перетнулась. Хіба з котом. Котяй сьогодні підозріло привітний.
Відчувається наближення форуму видавців та літературного фестивалю: телефонують знайомі, погрожують приїхати :)
А ще сьогодні зварила суп без картоплі. Не дарма кажуть: талановита людина - талановита в усьому :) ге ге
Сьогодні я вже у Львові і півдня займаюся рівненським фестом. Вкотре переконуюсь, що організовувати щось колективно - НУ ЙОГО НАХ**! Але іноді просто немає вибору.
За цілий день не побачила жодної людини вдома. Хоча час від часу чути голоси та стукіт дверей. Але ні на кухні ні деінде ні з ким так і не перетнулась. Хіба з котом. Котяй сьогодні підозріло привітний.
Відчувається наближення форуму видавців та літературного фестивалю: телефонують знайомі, погрожують приїхати :)
А ще сьогодні зварила суп без картоплі. Не дарма кажуть: талановита людина - талановита в усьому :) ге ге