ой хто-хто... ой, Миколай
такого свята в мене вже не було...багато років. Чи, може, взагалі ніколи. Бо й справді ще ніколи у вечір перед Миколаєм симпатичний італієць не готував мені смачну-присмачну пасту, в той час як я пекла теж нівроку імбирно-цинамоново-перцеве печиво. А вранці мені прямо на голову висипалась гора цукерок та мандаринок. І цілий день усюди, з усіх кутків і з-за всіх столів офісу лунало шурхотіння обгорток та цитриново-солодкі запахи. Цукерки в ліжку, на столі, під столом, у кишенях, в наплечнику. І в роті, в писку, ледь не у вухах. Ні, такого я більше не пригадую. Я надзвичайно всім вдячна.