У четвер був чудовий день. Накінець я зробила тату хною з пташками, про яке мріяла всю зиму (тепер хочу справжнє).
Познайомилась з майстром Оксаною, яка так само на дому займається візажем і малює картини. Ввечері побувала на джазовому джемі у "Дзизі", згадала старі добрі часи. Коли я верталася додому на 3а, зі мною познайомився дивний хлопець, який розповідав про те, що у мене світлий погляд, про Макса Фрая і про якогось персонажів, які визначали шлях мандрів, приклавши до карти обриси Великої Ведмедиці. Приємна була така розмова. І можна додати пунктик у рідлист.
Вийшла моя стаття у "Дніпропетровському Віснику" (хоч мала вийти ще в середині лютого) і повідомлення про захист в Києві. А далі - шок. Подзвонила до свого опонента з Києва, а вона каже - "я така занята, що не знаю, коли зможу приїхати у Львів. Колись була розмова про опонування, але то було так давно і неправда...". А її прізвище вже надруковано у повідомленні про захист. Надіюся, що все розрулиться. Бо та бюрократія мене вже доконала. Після свого досвіду НІКОМУ НЕ РАДЖУ ЙТИ В АСПІРАНТУРУ - бо це така система, у якій більше бюрократії, ніж науки, більше мороки, ніж вигоди і більше безнадії, ніж престижу.