Каміно де Сантьяго. Camino Sanabrés. День 14-й. Кастро Досон - Лаше (Castro Dozon- Laxe), 20 км
Пост по-русски здесь.
30 вересня 2019р., понеділок. Гарний день, 20 км, якби не боліла нога, майже прогулянка.
Вранці за сніданком ми познайомились з польками. Нарешті наговорились на зрозумілій мові! :) Поки що жодних слов'ян тут не зустрічали.
Одній 71 рік, другій 72. Владислава і Франціска. Такі приємні жіночки. Йдуть Каміно де ла Плата, найдовший маршрут з маршрутів Каміно. В минулому році пройшли від Севільї до Саламанки, більше 500 км, в цьому йдуть від Саламанки до фінішу, Сантьяго, це більше 400 км. Фінішувати планують 5 жовтня.
Ми хочемо прийти в Сантьяго 3 жовтня. Але якщо моя нога закапризує, прийдемо 4-го, квиток на літак на ранок 6-го. Але хочеться побувати на месі для пілігримів, і один день витратити на поїздку до океану на Край світу, Фіністеру. А в день прибуття ми навряд чи щось встигнемо, бо в офісі Собору великі черги за Компостелою. Тому все ж краще прийти 3-го.
1. Виходимо рівно о 9 год., на горах ще туман. Сьогодні ми йшли і по лісах, і по селах (цілих сім), в основному, села красиві. Але мешкає в них від 16 до 100 людей. Цікаво, що скрізь майже порівну чоловіків і жінок. Кастро Досон, з якого стартуємо, лежить на висоті 736 м, і живе в цьому муніципалітеті по даних 2011 року 360 мешканців, які розподілені по дев'яти населених пунктах.
2. Ну який же город в Галісії без галісійської капусти?
3. Церква Сан-Сальвадора Кастро.
4.
5. Справа від нас, за селом - невелика промзона.
6. До Сантьяго по автодорозі 61 км. По нашому маршруту може бути на кілька кілометрів більше або менше.
7. Виходимо на природу.
8.
9.
10.
11. Не любимо ми по трасі ходити, Але тут так побудовано маршрут. Добре, що машин мало.
12. І знову в хащі дубових лісів.
13.
14. Кастро Досон, як я казала, на висоті 736 м, наша сьогоднішня мета - Лаше на висоті 471 м. Але насправді ми кілька разів піднімаємось, а потім опускаємось. На спусках іноді йду задом наперед, щоб дати хворій нозі відпочити.
Погода, в основному, була ясна, але нерідко з туманом. Запахи дубів і евкаліптів просто казкові.
Дивно, що кілька фото в мене вийшли, наче я їх обробила в ретро-стилі.
15. І святий Яків у дворі.
16. Взагалі, так йшла б і йшла, якби нога не боліла. Вже пройшли через різні кліматичні зони, через різні природні умови, через два регіони, життя в яких дуже відрізняється. З кимось з нових знайомих розпрощалися назавжди, хтось обганяє нас на 16 км, а з кимось спілкуємося по емейлу чи у ФБ.
Зараз тут - ще й мова інша, галісійська, і досить рідко написи дублюють державною мовою. І літери в них трохи нагадують грузинські. Тут не лише пілігримський маршрут, а й туристичні. І саме для туристів такі стенди. Але жодного слова іспанською (кастельяно), лише галісійською.
17. І раптом в місці для відпочинку така маленька радість. Знаєте, як це класно для втомленої спини!
18. Відео 7 секунд.
19. Пам'ятник Мануелю і Досінді Реборедо у дворі. Дата - 2007 рік.
20. І судячи з того, що на будинку герб родини Реборедо, нащадки й зараз тут живуть.
21. І знову нас супроводжує святий Яків в чиємусь дворі. А далі стоїть оррео - традиційне зерносховище.
22. Десь в горах біля нас зупинилась машина "Proteccion civil" (цивільний захист) і двоє у формі запитали, чи все в нас ОК. Звичайно. Побажали нам Буен Каміно (Доброго Шляху).
24. Молоді евкаліпти пахнуть просто чудово.
25. І знову чомусь вийшло ретро-фото :)
26. По мосту перетинаємо автостраду.
27.
28.
29. До Сантьяго залишилось зовсім небагато. І наче й прагнемо досягти мети, але в той же час хочеться, щоб цей Шлях не закінчувався.
30.
31. Ось тут фуенте (фонтанчик) для пілігримів і отой пілігрим (а швидше за все, святий Яків) запрошує нас відпочити.
32. А ми вже й не проти перекусити. Сіли на лавочці. тут, виявляється, культурний центр села Xesta (Шеста). Порівняно з іншими селами, які ми сьогодні пройшли, воно велике, більше сотні мешканців, а в інших - по 16, 29, 58 чоловік. Навпроти цієї сцени - приватний будинок, з якого вийшло сімейство кількох поколінь і довгенько "сюсюкало" з маленьким дитятком, менше року. Дитя явно було задоволене. Діди, баби, батьки й діти скрізь однаково люблять одне одного, якою б мовою не розмовляли. А сміються всі діти однією мовою.
33.
34.
35.
36. В деяких селах йдеш просто по кізяках (В попередні дні були овечі, сьогодні коров'ячі).
37.
38.
39. Песик до нас вийшов.
40. А така в нього хата.
41. І такий симпатичний двір в його господарів.
42.
43. Кози з козенятами.
44. Недалеко від Лаше село Донсіон, в якому, за даними 2011 року, мешкає більше двохсот жителів. І тут церква Santa Baia de Donsión в бароковому стилі, збудована в 1731 році. Інтернет пише, що всередині прекрасний різблений вівтар.
45. Леонід серед евкаліптів.
46. Промзона перед входом до Лаше.
47. І ось місце нашої ночівлі. Нерідко альберге зовні здаються схожими на якісь сараї, а всередині виявляється величезний простір, і може бути досить комфортно.
48. Холл. Зараз (2020 рік) в зв'язку з карантинними обмеженнями в альбергах не дозволяється тримати ніякої інформації на паперових носіях. Бідні пілігрими (коли влітку ще ходили, зараз, коли це пишу, периметр автономії закритий).
49. Це кухня. Тут ми знову спілкувалися з польками. На жаль, на сьогоднішньому етапі Владислава впала, послизнувшись на камені, ну коліно обідрала, то дрібниця, але на лобі ціла дірка, я увечері допомагала їй прикласти туди пластир з маззю-антибіотиком.
А для моєї ноги вона дістала маленький пластиковий флакончик і налила туди живокосту, який сама збирала і сама настояла на лляній олії, сказала, що оскільки це не сильнодіючий засіб, як аптечні ліки, то мазати треба разів п'ять на день. Поговорили ми з цими польськими бабусями "за життя". Вони люблять гори. Одна з них живе сама, бо діти в Англії. А оскільки живе близько до гір, і в Польщі після 70 років проїзд приміськими поїздами безкоштовний, то щоб не сумувати, часто їздить в Татри.
50. Позавчора був найбрудніший альберге, вчора - чудовий, сьогодні - найдурніший. Може, був якийсь конкурс серед архітекторів на найбільш крейзі-проект? І ті архітектори ніколи не ходили в Каміно. Бо вже не раз бачимо, наскільки в нових альберге буває красиво, але дуже нераціонально використовується простір, і при цьому зручностей для пілігрима - мінімум. Ну ми розуміємо, що за 5-6 євро не варто вимагати великого комфорту. Але ж є інші альберге, які при такій самій ціні більш дружні до пілігрима.
Спальня без дверей, приміщення величезні з нештукатуреного залізобетону, гулкі. Отже, коли хтось спілкується в лаунж-зоні чи внизу в кухні, в спальні це чути.
Тут нема холодильника, в душі мило треба класти на підлогу, одяг взагалі за принципом "баня, через дорогу роздягальня". Через весь санвузол біжиш голяка, там є якась лавка. В душі кнопки, як в душах басейнів, вода йде кілька секунд, потім знову натискаєш. Молодці, економлять. Але при цьому в сонячний день світло горить майже в усіх приміщеннях. Навіть в ось таких, зовсім порожніх.
50. З посуду в кухніє є якісь страшні каструлі, сковорідка, ще страшніша, повно тарілок, і один стакан, чашок нема. Кухня якихось неймовірних розмірів, як і все інше, крім спальні. Рідкого мила нема, сушарка для рук не працює, паперових рушників в душовій теж нема. Добре, що хоч туалетний папір є.
І ще добре, що крім великих санвузлів внизу, на другому поверсі є маленькі туалети біля спальні. (Вчора, хоч і гарний був альберге, але туалети були на першому поверсі, а спальня - на другому).
В одні вікна бачимо кукурудзяний город, з другого боку чуємо овече "бе-е-е".
51. Ночуємо в 16-місній кімнаті вдесятьох. Троє знайомих. А польки - в іншій спальні. Коли не йду, нога зовсім не болить, наче й здорова.
В сьогоднішньому в спальні 16 місць і є 2 чи три індивідуальні кімнати (зайнято до нас).
Деякі ліжка зсунуті попарно. Розсунути неможливо, впираються в колони.
Ми прийшли, коли було багато зайнятих, взяли один над одним, але потім виявилось, що я спатиму поруч з товстуватим іспанським дядьком з бородою. Ну, розумієте, товстуватий дядько, навіть після душу, якщо не виправ одяг, в 20 см від мене може пахнути. Тому я потім зайняла таки верхнє місце поруч зі своїм чоловіком, а не чужим.
52. Писала увечері у Фейсбуці: "А оскільки муніципалітет, мабуть, витратився на будівництво, то приміщення використовують для репетиції місцевої художньої самодіяльності. Вже хвилин 40 співають, з бубнами і без. І керівниця в них є. Учасників близько десятка, різного віку і статі."
"
53. Відео 52 сек. Тут наставниця показує хористам, як треба співати.
54. Це сходи, що ведуть на другий поверх, до спальні.
Писала в той день у Фейсбуці, вже після опівночі, бо не могла заснути: "Мабуть, сьогодні - день хропуна. То два іспанці так старались, що молодший голландець Жан-Жак взяв подушку і спальник, і пішов в лаунж-зону, де я в той час читала. Кажу йому, що ми з чоловіком думали перенести матрас, відповідає, що важкий. Тепер один іспанець притих, так старший голландець Міхаель підпрягається. :)
Чи й собі в лаунж-зону піти, там ще один диванчик є. Так від мого руху світло загориться, розбуджу Жан-Жака.
Ех, гріхи наші тяжкі..."
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго
30 вересня 2019р., понеділок. Гарний день, 20 км, якби не боліла нога, майже прогулянка.
Вранці за сніданком ми познайомились з польками. Нарешті наговорились на зрозумілій мові! :) Поки що жодних слов'ян тут не зустрічали.
Одній 71 рік, другій 72. Владислава і Франціска. Такі приємні жіночки. Йдуть Каміно де ла Плата, найдовший маршрут з маршрутів Каміно. В минулому році пройшли від Севільї до Саламанки, більше 500 км, в цьому йдуть від Саламанки до фінішу, Сантьяго, це більше 400 км. Фінішувати планують 5 жовтня.
Ми хочемо прийти в Сантьяго 3 жовтня. Але якщо моя нога закапризує, прийдемо 4-го, квиток на літак на ранок 6-го. Але хочеться побувати на месі для пілігримів, і один день витратити на поїздку до океану на Край світу, Фіністеру. А в день прибуття ми навряд чи щось встигнемо, бо в офісі Собору великі черги за Компостелою. Тому все ж краще прийти 3-го.
1. Виходимо рівно о 9 год., на горах ще туман. Сьогодні ми йшли і по лісах, і по селах (цілих сім), в основному, села красиві. Але мешкає в них від 16 до 100 людей. Цікаво, що скрізь майже порівну чоловіків і жінок. Кастро Досон, з якого стартуємо, лежить на висоті 736 м, і живе в цьому муніципалітеті по даних 2011 року 360 мешканців, які розподілені по дев'яти населених пунктах.
2. Ну який же город в Галісії без галісійської капусти?
3. Церква Сан-Сальвадора Кастро.
4.
5. Справа від нас, за селом - невелика промзона.
6. До Сантьяго по автодорозі 61 км. По нашому маршруту може бути на кілька кілометрів більше або менше.
7. Виходимо на природу.
8.
9.
10.
11. Не любимо ми по трасі ходити, Але тут так побудовано маршрут. Добре, що машин мало.
12. І знову в хащі дубових лісів.
13.
14. Кастро Досон, як я казала, на висоті 736 м, наша сьогоднішня мета - Лаше на висоті 471 м. Але насправді ми кілька разів піднімаємось, а потім опускаємось. На спусках іноді йду задом наперед, щоб дати хворій нозі відпочити.
Погода, в основному, була ясна, але нерідко з туманом. Запахи дубів і евкаліптів просто казкові.
Дивно, що кілька фото в мене вийшли, наче я їх обробила в ретро-стилі.
15. І святий Яків у дворі.
16. Взагалі, так йшла б і йшла, якби нога не боліла. Вже пройшли через різні кліматичні зони, через різні природні умови, через два регіони, життя в яких дуже відрізняється. З кимось з нових знайомих розпрощалися назавжди, хтось обганяє нас на 16 км, а з кимось спілкуємося по емейлу чи у ФБ.
Зараз тут - ще й мова інша, галісійська, і досить рідко написи дублюють державною мовою. І літери в них трохи нагадують грузинські. Тут не лише пілігримський маршрут, а й туристичні. І саме для туристів такі стенди. Але жодного слова іспанською (кастельяно), лише галісійською.
17. І раптом в місці для відпочинку така маленька радість. Знаєте, як це класно для втомленої спини!
18. Відео 7 секунд.
Click to view19. Пам'ятник Мануелю і Досінді Реборедо у дворі. Дата - 2007 рік.
20. І судячи з того, що на будинку герб родини Реборедо, нащадки й зараз тут живуть.
21. І знову нас супроводжує святий Яків в чиємусь дворі. А далі стоїть оррео - традиційне зерносховище.
22. Десь в горах біля нас зупинилась машина "Proteccion civil" (цивільний захист) і двоє у формі запитали, чи все в нас ОК. Звичайно. Побажали нам Буен Каміно (Доброго Шляху).
24. Молоді евкаліпти пахнуть просто чудово.
25. І знову чомусь вийшло ретро-фото :)
26. По мосту перетинаємо автостраду.
27.
28.
29. До Сантьяго залишилось зовсім небагато. І наче й прагнемо досягти мети, але в той же час хочеться, щоб цей Шлях не закінчувався.
30.
31. Ось тут фуенте (фонтанчик) для пілігримів і отой пілігрим (а швидше за все, святий Яків) запрошує нас відпочити.
32. А ми вже й не проти перекусити. Сіли на лавочці. тут, виявляється, культурний центр села Xesta (Шеста). Порівняно з іншими селами, які ми сьогодні пройшли, воно велике, більше сотні мешканців, а в інших - по 16, 29, 58 чоловік. Навпроти цієї сцени - приватний будинок, з якого вийшло сімейство кількох поколінь і довгенько "сюсюкало" з маленьким дитятком, менше року. Дитя явно було задоволене. Діди, баби, батьки й діти скрізь однаково люблять одне одного, якою б мовою не розмовляли. А сміються всі діти однією мовою.
33.
34.
35.
36. В деяких селах йдеш просто по кізяках (В попередні дні були овечі, сьогодні коров'ячі).
37.
38.
39. Песик до нас вийшов.
40. А така в нього хата.
41. І такий симпатичний двір в його господарів.
42.
43. Кози з козенятами.
44. Недалеко від Лаше село Донсіон, в якому, за даними 2011 року, мешкає більше двохсот жителів. І тут церква Santa Baia de Donsión в бароковому стилі, збудована в 1731 році. Інтернет пише, що всередині прекрасний різблений вівтар.
45. Леонід серед евкаліптів.
46. Промзона перед входом до Лаше.
47. І ось місце нашої ночівлі. Нерідко альберге зовні здаються схожими на якісь сараї, а всередині виявляється величезний простір, і може бути досить комфортно.
48. Холл. Зараз (2020 рік) в зв'язку з карантинними обмеженнями в альбергах не дозволяється тримати ніякої інформації на паперових носіях. Бідні пілігрими (коли влітку ще ходили, зараз, коли це пишу, периметр автономії закритий).
49. Це кухня. Тут ми знову спілкувалися з польками. На жаль, на сьогоднішньому етапі Владислава впала, послизнувшись на камені, ну коліно обідрала, то дрібниця, але на лобі ціла дірка, я увечері допомагала їй прикласти туди пластир з маззю-антибіотиком.
А для моєї ноги вона дістала маленький пластиковий флакончик і налила туди живокосту, який сама збирала і сама настояла на лляній олії, сказала, що оскільки це не сильнодіючий засіб, як аптечні ліки, то мазати треба разів п'ять на день. Поговорили ми з цими польськими бабусями "за життя". Вони люблять гори. Одна з них живе сама, бо діти в Англії. А оскільки живе близько до гір, і в Польщі після 70 років проїзд приміськими поїздами безкоштовний, то щоб не сумувати, часто їздить в Татри.
50. Позавчора був найбрудніший альберге, вчора - чудовий, сьогодні - найдурніший. Може, був якийсь конкурс серед архітекторів на найбільш крейзі-проект? І ті архітектори ніколи не ходили в Каміно. Бо вже не раз бачимо, наскільки в нових альберге буває красиво, але дуже нераціонально використовується простір, і при цьому зручностей для пілігрима - мінімум. Ну ми розуміємо, що за 5-6 євро не варто вимагати великого комфорту. Але ж є інші альберге, які при такій самій ціні більш дружні до пілігрима.
Спальня без дверей, приміщення величезні з нештукатуреного залізобетону, гулкі. Отже, коли хтось спілкується в лаунж-зоні чи внизу в кухні, в спальні це чути.
Тут нема холодильника, в душі мило треба класти на підлогу, одяг взагалі за принципом "баня, через дорогу роздягальня". Через весь санвузол біжиш голяка, там є якась лавка. В душі кнопки, як в душах басейнів, вода йде кілька секунд, потім знову натискаєш. Молодці, економлять. Але при цьому в сонячний день світло горить майже в усіх приміщеннях. Навіть в ось таких, зовсім порожніх.
50. З посуду в кухніє є якісь страшні каструлі, сковорідка, ще страшніша, повно тарілок, і один стакан, чашок нема. Кухня якихось неймовірних розмірів, як і все інше, крім спальні. Рідкого мила нема, сушарка для рук не працює, паперових рушників в душовій теж нема. Добре, що хоч туалетний папір є.
І ще добре, що крім великих санвузлів внизу, на другому поверсі є маленькі туалети біля спальні. (Вчора, хоч і гарний був альберге, але туалети були на першому поверсі, а спальня - на другому).
В одні вікна бачимо кукурудзяний город, з другого боку чуємо овече "бе-е-е".
51. Ночуємо в 16-місній кімнаті вдесятьох. Троє знайомих. А польки - в іншій спальні. Коли не йду, нога зовсім не болить, наче й здорова.
В сьогоднішньому в спальні 16 місць і є 2 чи три індивідуальні кімнати (зайнято до нас).
Деякі ліжка зсунуті попарно. Розсунути неможливо, впираються в колони.
Ми прийшли, коли було багато зайнятих, взяли один над одним, але потім виявилось, що я спатиму поруч з товстуватим іспанським дядьком з бородою. Ну, розумієте, товстуватий дядько, навіть після душу, якщо не виправ одяг, в 20 см від мене може пахнути. Тому я потім зайняла таки верхнє місце поруч зі своїм чоловіком, а не чужим.
52. Писала увечері у Фейсбуці: "А оскільки муніципалітет, мабуть, витратився на будівництво, то приміщення використовують для репетиції місцевої художньої самодіяльності. Вже хвилин 40 співають, з бубнами і без. І керівниця в них є. Учасників близько десятка, різного віку і статі."
"
53. Відео 52 сек. Тут наставниця показує хористам, як треба співати.
54. Це сходи, що ведуть на другий поверх, до спальні.
Писала в той день у Фейсбуці, вже після опівночі, бо не могла заснути: "Мабуть, сьогодні - день хропуна. То два іспанці так старались, що молодший голландець Жан-Жак взяв подушку і спальник, і пішов в лаунж-зону, де я в той час читала. Кажу йому, що ми з чоловіком думали перенести матрас, відповідає, що важкий. Тепер один іспанець притих, так старший голландець Міхаель підпрягається. :)
Чи й собі в лаунж-зону піти, там ще один диванчик є. Так від мого руху світло загориться, розбуджу Жан-Жака.
Ех, гріхи наші тяжкі..."
Далі буде...
Попередні пости:
Каміно де Сантьяго. День прильоту. Як добирались до місця старту.
Каміно де Сантьяго. Вечір в Саморі. Півтори доби до старту
Каміно де Сантьяго. Понеділок в Саморі. Менше доби до старту. 16 вересня 2019р.
Тут День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.
День 2-й. Табара- Санта Марта де Тера 23,2 км.
День 3. Санта Марта де Тера - Віллар де Фарфон. 23,4 км
День 4. Віллар де Фарфон - Момбуей, 15,7 км
День 5-й. Момбуей- Астуріанос, 17,2 км
День 6-й. Ч.1. Астуріанос- Пуебла де Санабрія, 16,5 км
День 6-й, ч.2. Пуебла де Санабрія (Puebla de Sanabria)
День 7-й. Пуебла де Санабрія- Лубіан- Гудінья, на таксі 29 км, пішки 23,7 км
День 8-й. Гудінья - Кампоберсеррос, (Gudiña - Campobecerros), 21,4 км
День 9-й. Кампоберсеррос-Ласа, (Campobecerros - Laza), 15,6 км
День 10-й. Ласа- Вілар де Барріо, (Laza -Vilar de Barrio), 20 км
День 11-й. Вілар де Барріо-Оренсе, (Vilar de Barrio-Ourense). Дньовка в Оренсе
День 12-й Каміно де Сантьяго. Оренсе - Cеа, (Ourense- Cea), 23,6 км
День 13-й. Сеа - Кастро Досон (Cea- Castro Dozon),15,9 км
Что в наших рюкзаках на Камино де Сантьяго (Пути святого Якова)?
Словничок Каміно де Сантьяго