Варшава 2018. Кладовище-мавзолей радянських воїнів у Варшаві. Пам"ять і безпам"ятство
Кладовище-мавзолей радянських воїнів у Варшаві (польською Cmentarz Mauzoleum Żołnierzy Radzieckich) знаходиться на вул. Жвірки і Вігури, що з"єднує центр міста з аеропортом ім. Шопена. Відкрили його 9 травня 1950р. Площа цвинтаря 19,2 га.
Там захоронено 21 468 воїнів Радянської Армії, що загинули, звільняючи Польщу від німецького фашизму. Всього за свободу Польщі віддали життя близько 60 тисяч радянських солдатів і офіцерів.
23 лютого ми з внучками поїхали на цей цвинтар.
На цвинтарі встановлено 38-метровий обеліск, по обидва боки якого - скульптурні групи солдатів Червоної Армії. Скульптори - Єжи Янушкевич і Станіслав Лісовський.
Прах солдатів поховано в 834 могилах, з яких 294 - окремі могили.
1. Табличка, що трохи недоречно стоїть по центру входу, пише про те, що на цвинтарі не можна вигулювати собак, кататись на велосипеді і ще щось в такому дусі.
2. Справа і зліва ті самі 294 могили, що з іменами.
3. Барельєф, що зліва від входу. На барельєфі, що справа від входу, те ж саме написано польською
4.
5. Тут поховані і Губайдулін, і Кравченко...
6. Поклали ми зі старшою внучкою квіти, вклонилися... Як дитині, якій ще нема трьох років, пояснити, що таке війна (а треба якось пояснювати, бо ж і зараз вона триває в рідній країні, і дитина дивилась на YouTube, як прекрасно співає п"ятирічна Вероніка Морська і як вона розповідає, що тато був на війні)?
Я сказала, що були такі поганці, які розвалили тут всі будинки (показала їй фото зруйнованої Варшави на квитку до музею) і вбили багатьох людей. А ці, хто тут похований, захищали людей від поганців.
Вона потім кілька разів вдома питала, чому вони були такими поганцями.
На обеліску напис польською і російською "Вечная слава воинам Советской Армии, погибшим за освобождение Польши от немецко-фашистских захватчиков в 1944-1945 г.г."
7. Біля кількох могил були свіжі жовті троянди і лампадки.
8. А цим хлопцям було по 22-23 роки...
9.
10. На квадратному вінку кольору польського прапора напис (не все зуміла прочитати): "в подяку за криваву жертву... під час війни... вітчизни нашої Речі Посполитої Польщі". Подібні вдячні написи й на інших вінках і кошиках. Є вінок від Посольства Росії з триколірною стрічкою.
Нема з синьо-жовтою. От таке безпам"ятство в нашого народу.
Вдумайтесь - тут поховано більше двадцяти однієї тисячі воїнів! Думаю, не менше третини з них - українці.
І в день, який полеглі вважали своїм святом, ані квіточки.
На жаль, зараз наше суспільство настільки зомбується, що від молоді вже можна чути: "А чим сталінська армія відрізнялась від гітлерівської? І те, й друге - фашистські режими."
Якщо Росія хвора "побєдобєсієм", то в нас вже те ж саме, тільки навпаки - перекреслити й забути все (зовсім за Оруеллом).
- Та хоча б тим, що Червона Армія, пізніше - Радянська, (а не сталінська) разом із союзниками принесла світу визволення від фашизму, а гітлерівська була розгромлена і нацистів судили в Нюрнберзі. Отже, було за що.
І мій дід, українець, чесно воював за свою країну, якою вона тоді була, за своїх чотирьох дітей і дружину, які були в окпації, а не за сталінський режим.
А дід мого чоловіка, білорус, загинув, залишивши вдову з трьома дітьми. Він, можливо, й читати не дуже вмів, і куди йому було розбиратись, який в країні режим. (Проста людина при будь-якому режимі досить безправна істота.) Але свою Вітчизну боронив.
11. Братські могили. Вони по обидва боки від обеліска. Багато їх...
12. Але в деяких, схоже, знають, хто похований.
13. Цвинтар утримується за державний кошт. Тут чисто. Прибирається раз на два місяці.
Навколо цвинтаря парк, дизайн якого створив архітектор Владислав Немирський.
Там мирно гуляють пенсіонери і мами з колясками.
Вічна пам"ять і вдячність всім, хто віддав життя, захищаючи світ від коричневої чуми.
Там захоронено 21 468 воїнів Радянської Армії, що загинули, звільняючи Польщу від німецького фашизму. Всього за свободу Польщі віддали життя близько 60 тисяч радянських солдатів і офіцерів.
23 лютого ми з внучками поїхали на цей цвинтар.
На цвинтарі встановлено 38-метровий обеліск, по обидва боки якого - скульптурні групи солдатів Червоної Армії. Скульптори - Єжи Янушкевич і Станіслав Лісовський.
Прах солдатів поховано в 834 могилах, з яких 294 - окремі могили.
1. Табличка, що трохи недоречно стоїть по центру входу, пише про те, що на цвинтарі не можна вигулювати собак, кататись на велосипеді і ще щось в такому дусі.
2. Справа і зліва ті самі 294 могили, що з іменами.
3. Барельєф, що зліва від входу. На барельєфі, що справа від входу, те ж саме написано польською
4.
5. Тут поховані і Губайдулін, і Кравченко...
6. Поклали ми зі старшою внучкою квіти, вклонилися... Як дитині, якій ще нема трьох років, пояснити, що таке війна (а треба якось пояснювати, бо ж і зараз вона триває в рідній країні, і дитина дивилась на YouTube, як прекрасно співає п"ятирічна Вероніка Морська і як вона розповідає, що тато був на війні)?
Я сказала, що були такі поганці, які розвалили тут всі будинки (показала їй фото зруйнованої Варшави на квитку до музею) і вбили багатьох людей. А ці, хто тут похований, захищали людей від поганців.
Вона потім кілька разів вдома питала, чому вони були такими поганцями.
На обеліску напис польською і російською "Вечная слава воинам Советской Армии, погибшим за освобождение Польши от немецко-фашистских захватчиков в 1944-1945 г.г."
7. Біля кількох могил були свіжі жовті троянди і лампадки.
8. А цим хлопцям було по 22-23 роки...
9.
10. На квадратному вінку кольору польського прапора напис (не все зуміла прочитати): "в подяку за криваву жертву... під час війни... вітчизни нашої Речі Посполитої Польщі". Подібні вдячні написи й на інших вінках і кошиках. Є вінок від Посольства Росії з триколірною стрічкою.
Нема з синьо-жовтою. От таке безпам"ятство в нашого народу.
Вдумайтесь - тут поховано більше двадцяти однієї тисячі воїнів! Думаю, не менше третини з них - українці.
І в день, який полеглі вважали своїм святом, ані квіточки.
На жаль, зараз наше суспільство настільки зомбується, що від молоді вже можна чути: "А чим сталінська армія відрізнялась від гітлерівської? І те, й друге - фашистські режими."
Якщо Росія хвора "побєдобєсієм", то в нас вже те ж саме, тільки навпаки - перекреслити й забути все (зовсім за Оруеллом).
- Та хоча б тим, що Червона Армія, пізніше - Радянська, (а не сталінська) разом із союзниками принесла світу визволення від фашизму, а гітлерівська була розгромлена і нацистів судили в Нюрнберзі. Отже, було за що.
І мій дід, українець, чесно воював за свою країну, якою вона тоді була, за своїх чотирьох дітей і дружину, які були в окпації, а не за сталінський режим.
А дід мого чоловіка, білорус, загинув, залишивши вдову з трьома дітьми. Він, можливо, й читати не дуже вмів, і куди йому було розбиратись, який в країні режим. (Проста людина при будь-якому режимі досить безправна істота.) Але свою Вітчизну боронив.
11. Братські могили. Вони по обидва боки від обеліска. Багато їх...
12. Але в деяких, схоже, знають, хто похований.
13. Цвинтар утримується за державний кошт. Тут чисто. Прибирається раз на два місяці.
Навколо цвинтаря парк, дизайн якого створив архітектор Владислав Немирський.
Там мирно гуляють пенсіонери і мами з колясками.
Вічна пам"ять і вдячність всім, хто віддав життя, захищаючи світ від коричневої чуми.