Не скажу, що повністю зрозуміла. Але, можливо, що й мою думку Ви не також зовсім зрозуміли.
Я не хочу, щоб ці мережі прийшли до нас просто сьогодні, бо при такому митному законодавстві і такому менталітеті наших бізнесменів, що хочуть мати рентабельність 200%, ціни на ті ж спорттовари будуть, як в "Адреналіні" чи інших подібних. І буде, як французький сир Брі, який ми в Іспанії купуємо в німецькому Lidl або французькому Carrefour за 1, 09 є. за 200 г, тобто, за 31 грн. (у Франції трохи дорожче), а в Україні тільки дивимось на нього, бо коштує 125 грн., тобто, в 4 рази дорожче. При таких цінах особливого попиту не буде, а отже, асортимент буде значно менший, ніж в Європі, в результаті я особисто нічого не виграю. Але взагалі, в Україні нема чогось аналогічного Декатлону. Якщо Ви пробували коли-небудь в нас екіпіруватись для якогось виду спорту, то знаєте, що на це піде не один день (і в інтерент-магазинах, і в реальних пошукати), а грошей витратите приблизно в 3 рази більше,або як мінімум, удвічі.
Щодо банків. Який ринок, така й політика банка. Райффайзен прийшов досить давно, я й тоді не належала до тих наївних, що в зарубіжного банка політика буде ДУЖЕ відрізнятись від українських. Зараз в Україні більшість пристойних (рейтингових) банків або зарубіжні, або з іноземним капіталом (крім Приватбанка). І політика в них дуже різна, не можна сказати, що в українських така, а в зарубіжних інша. Недавно різко знизились проценти за доларовими депозитами, до 0,1 -0,05% річних (було 4-5% в пристойних банках, в непристойних :) - до 9%).Отже, банки не видають доларових кредитів. Потім італійсько-французький Укрсоцбанк (Юнікредіт) повернувся майже на старі умови, 4- 5%, а у французького Кредіагріколь і в Укрсиббанка (теж вже зарубіжний, не пам"ятаю, чий) , і в інших (наших і ненаших) так і залишились , менше 1%.
З чисто українських банків слідкую лише за банком Коломойського (в нас там пенсія). В них, навпаки, підозріло високий % по долару, та й по грн. непоганий. Недавно взнала, за що йому чортів давали від Нацбанка - що веде високоризикові операції на фінансовому ринку, такі можна вести ПІФам або іншим компаніям, що вкладають свої гроші, а не банкам. Банк може вести лише низькоризикові (типу облігацій) або середньоризикові інвестиції. Тому я не ризикну класти в них більш-менш серйозні гроші на депозит, навіть при гарних процентах.
До речі, ІКЕА при Януковичі хотіла зайти в Україну, вже й з землею на Борщагівці майже вирішилось, але ця компанія принципово не дає хабарів, от і не вийшло. Ашана в нашому місті нема, я була один раз в Києві, та й то не довго, але помітила різницю з нашими мережами: 1. там є деякі продукти, яких в українських мережах ми не бачили, наприклад, сир Реблошон або Монах, 2. Там скрізь вказано ціну за кг, як за кордоном, в нас я такого ніде не бачила.
Оля, но чтобы купить дешевле спортивную экипировку ( и не только) в Испании, до нее еще надо добраться )) Поэтому справедливо к этой цене покупки приплюсовывать затраты (распределенные на все купленные товары) на авиабилеты, на арендованный автомобиль, на бензин и т.п. Разве нет? И совсем непонятно, почему тот французский Бри стоит при перепродаже дешевле, чем в стране-производителе. А где транспортные расходы и торговые издержки? В чем здесь дело - в разной маркетинговой политике или налоговых особенностях?
Танечка, по первому вопросу у нас все наоборот. Поскольку цель путешествия - не шопинг, он - как побочный продукт, то мы то, что сэкономили на покупках, отнимаем от затрат на путешествие. Например, только на кофе, которым запаслись примерно на полгода, сэкономили около 300 грн. Так и с другими покупками. А если ехать только для шопинга, то ... поэтому я и мечтаю, чтобы такие цены и качество были дома. Насчет импортных товаров (сыр) - ты права, что отличаются торговые издержки - французскому продавцу надо заплатить чуть не в полтора раза больше, чем испанскому. Насчет транспортных расходов, не знаю, может, они их усредняют, т.к. один и тот же товар в одной сети будет стоить одинаково, что в двухстах км от места производства, что в двух тысячах. Возможна совсем небольшая разница, но не пропорциональная затратам на доставку.
Я не згоден з відсутністю альтернатив Декатлону. Свої недорогі бренди є і в Україні (наприклад, Terra Incognita робить термобілизну не гірше німецької Falke, ціну навіть порівнювати не буду), є й інші бренди, вело-, туристичні... звісно, пряме порівняння з брендами світової величини їм навряд чи на користь - але порівняно зі "стандартами індустрії" і декатлонівські падєлки не витримують критики...
Ну а сир у француьзкій мережі коштує так лише тому, що його там виробляють, нє?
Альтернативи Декатлону в Україні нема. Це 100% ( от уперлась рогом). Є виробники, є невеликі магазини, але щоб все в одному місці і за цінами такими, що підійдуть і найбіднішим, і найбагатшим, нема. Нема в нас кросівок по 10є., або черевиків за 15, в яких можна пройти не один гірський похід. Коли вони купувались, це було 100 грн., в нас на той момент "бледное подобие" починалось від 600-800 грн. В нас, до речі, українські спальники, здається, Comandor. До їх купівлі користувались пошитими мною. Сир в Іспанії дешевший, ніж в Україні, не лише у французькому Карфурі, а й в німецькому Лідлі (вироблений у Франції Брі і Камамбер), і навіть в іспанській Меркадоні і в МасіМас (тут трохи дорожче, ніж в Лідл і Карфур) . За Вашою логікою, у Франції він повинен бути найдешевшим, але це не так. У Франції витрати на продаж більші, бо суттєво вищі зарплати, ніж в Іспанії. В нас зарплати в багато разів нижчі від іспанських, але великі мита і жадібність власників торгових мереж. Ви знаєте, що автомобілі в Україні як мінімум, вдвічі дорожчі, ніж в Європі, так само й з сиром.
Давайте посперечаємося :) чому ніsashyknDecember 9 2016, 16:08:17 UTC
На автомобілях я майже вдавився мінералкою, але потім згадав, що мова про користувані. Але це теж логічно ;) утримання старої машини в Німеччині - це дуже дорого, її продають, аби втрати по грошах були меншими. Тому й недорого.
Стосовно ж зарплат та видатків у Франції та Іспанії задам підступне питання: а як краще - як в доволі успішній Франції, чи злиднях Іспанії? В Німеччині ще дорожче, ніж у Франції (а в Швейцарії - ніж в Німеччині, а в Норвегії - ніж в Швейцарії), - тобто хороший стандарт життя дешевим бути не може в принципі. Для прикладу: візит електрика для заміни вимикача з діммером коштуватиме біля 40 євро. А скільки в Україні? Якщо брати до уваги, що електрик теж хоче заробити і мати хорошу машину і т.д., як він може працювати за пляшку чи 2-4 євро?
Людям високого достатку Декатлон просто не потрібен. Тобто я (гхм... олігарх, блін... віднесу себе до середнього достатку) зараз заношу до дір якісь, приміром, ЛяСпортіви, пошукаю їх в аутлеті, на розпродажі, але в Декатлон купувати 10-єврові кроси не піду, бо мені шкода моїх ніг. Не в останню чергу через те, що пам’ятаю кросівки, в яких я починав бігати, - аналог отих 10-єврових, але з Польщі. Різницю помітно лише після перевзуття в «відповідне» взуття. До того це радше тортура і, у випадку спорту, шкода своєму організму більше, ніж позитив від заняття спортом. Якщо ж говорити про вибір "все з одних рук", то принаймні у Львові є магазин Робінзон (вони мають й інтернет-магазин), заснований екс-пластунами, який пропонує товари від найдоступніших до фірмових. Біг, лижі, щось там з ровером, гори - в них є.
Мито до Іспанії теж не надається, позаяк вони є частиною ЄС, відтак там діють дещо інакші правила. Тобто пряме порівняння все ж таки некоректне. Коректне порівняння - то різке зубожіння українців за останні пару років, але воно навряд чи має стосунок до мита чи жадібності підприємців. А якщо й має, то доволі непрямий стосунок.
Re: Давайте посперечаємося :) чому ніolga_kulajDecember 9 2016, 20:43:53 UTC
Автомобілі не лише вживані, а й нові, в Україні значно дорожчі, ніж в ЄС. В нас не так давно (здається, за Яценюка) розпіарили зняття мита, аж виявилось, що то зовсім невелика сума, а лишається ще 4 чи 5 зборів і акцизів, які й роблять погоду в ціні. Щодо підступного питання. В Іспанії, порівняно з Францією, зовсім не злидні, хоч і бідніше, приблизно настільки, як Франція бідніша від Швейцарії. Як краще? - Якщо на відпрацьовану годину людина може купити більше умовних пряників, то це і є краще. Бо можуть бути доходи великі, але ціни такі, що купівельна спроможність майже така, як в бідніших країнах. Пам"ятаєте мультик про те, як мавпочка міряла все удавами? От і в мене подібне. За одну підвищену стипендію я могла в 70-і роки купити центнер мінтая, зараз на свою пенсію, що чомусь нижча від мінімальної, - менше 20 кг. Але для мене не все щастя вимірюється грошима, тому в СРСР я не хочу.
"Людям високого достатку Декатлон просто не потрібен" - а я про них і не пишу, я пишу про себе і про більшість українців. Подивилась я на той львівський Робінзон... Якби це було щось подібне до Декатлона, я б вже про нього знала, і хоч до Львова 1000 км, то, можливо, дорогою в Карпати іноді заїжджали б. Але Робінзон - аналог нашого Адреналіна, що за масштабами (магазинчик, а не великий супермаркет), що за цінами. Кросівки від 2200грн., до 5000 з гаком , рюкзачок для одноденних походів 1500 грн. Хай Бог милує! Ми рюкзачків дорожче 15 є. не купували. А тут - 50є!
Коли я ще заробляла, купила в Адреналіні собі вітровку, польську Milo, не дешеву, бо наче б то з мембраною, не промокне. Перший дощ в горах показав, що неправда. От вона в мене тепер "міська". А в минулому році купила в Lidl курточку за 25є., тепла і не промокає (навіть зі шланга поливали), сьогодні в ній під дощем ходила, і до мінус трьох ношу її. Так що не завжди дороге краще.
Українські магазини не розраховані на широке коло любителів. Вони - на вузьке коло більш-менш забезпечених напівпрофесіоналів і професіоналів. Звичайно, різна якість взуття потрібна при Ваших навантаженнях, і при тому, що мій чоловік вранці бігає на стадіон, це близько 4 км. В Декатлоні теж є кросівки по 240є. І в гори ми ходимо лише один-два рази на рік, походи не більше 4-х днів, а за кордоном взагалі без ночівлі. Але мої за 10є. зроблені дуже розумно, і служать мені, як ортопедичне взуття (одні в мене з 2011 р., другі, такі самі, в цьому році почала носити). Коли загострюється моя проблема з правою ступнею, то навіть в домашніх капцях болить, тоді вимиваю кросівки й ходжу в них по хаті, і не болить.
Щодо жадібності підприємців - що є, то є. В українців і в європейців зовсім різний менталітет. У Франції і в Італії ми бачили, що навіть в готелях на 40-50 номерів господар і сам працює, (нерідко з сім"єю) а не лише найманий персонал, так само в ресторанах ( і в Іспанії також). В нас господарі самі працюють лише в сфері зеленого туризму. Решта готелів або належать олігархам, або "распальцованному" місцевому буржуйчику, який вважає, що він має право на дохід, не працюючи. Плюс наша податкова система. Плюс неенергоощадність.
І виходить (порівнювала в 2013р., коли євро був по 10 грн.), що в Європі (гори, Франція) можна знайти номер на двох за 30 -35є. (300грн.), і в нас номер на двох - 200-300 грн. Але французька покоївка отримувала 1200-1400є., а українська - 1200 грн. (в 10 разів менше). Розумієте, чому?
Re: Давайте посперечаємося :) чому ніsashyknDecember 12 2016, 08:10:24 UTC
Даруйте, я купляв нову машину в Україні та більш-менш знаю ціни в Польщі та Німеччині... різниця в ціні для машини з заводу в Словаччині та її аналогів з Франції (одна модель - 3 заводи) була близько 1-3% (по суті, різниця податкового навантаження). Якщо це "значно" - гхм... Певні опції в Україні не пропонувалися завдяки імпортеру. Зважаючи на це вважаю подальшу дискусію, перепрошую, беззмістовною...
І ще трошки докину на вентилятор: є компанії, які вкладають гроші та час в розробки, шукають варіанти, тестують (то взагалі капець дорого) - а потім їх рішення хтось з дискаунтерів намагається пропихнути в свою «продукцію» по 3 копійки. Якщо лише за логікою «дешевше й добре», то компанія, що займається дослідженнями, скоро вмре з голоду. І ми не отримаємо нових розробок.
Для прикладу, колись Asics розробили серію кросівок з Gel-вставкою в підошві. Зараз куди не плюнь можна побачити «подібне» за третину ціни. Але якщо би всі кинулися купляти те по 3 копійки, звідки би Asics взяли гроші на розробку нової підошви з інакшою вже технологією? Я маю досвід бігу в кросівках «бознащо» з Польщі (35 злотих, здається, коштували), потім трошечки не по розміру LaSportiva (ух ну й підошва, я їх за 400+ кілометрів тільки трохи подряпав!), потім Asics-и дуже простої серії (40$, 500 км лише бігу + повсякденне використання - ще тримаються купки), потім Saucony Trail (90€, живі), останінй півмарафон долав у нових Asics зі згаданою підошвою Gel (140€), але відчуття в ногах і, особливо, суглобах, - кращі, ніж коли я бігав 5-7 кілометрів у тих польських. Хочете - вірте, хочете - ні, але один візит до травмотолога мені обійдеться дорожче за ціну отих останніх. І то я ще далеко не найкращі брав.
Звісно, можна бігати в капцях або взагалі без взуття, все ж таки barefoot running не на пустому місці виріс. Але час звикання просто шалений та й взимку воно трохи незручно...
Остання додайка. Зрештою, є інтернет-майданчики типу AliExpress. Доставка до України безкоштовна або часто копійчана. Товари теж. Ви ризикнете бігати в цих кросівках? Або в цих - піти в гори?
Про перші кросівки: я не бігун, але чомусь мені здається, що для бігу вони непридатні. В нас такого добра повен базар, тільки майже вдвічі дешевше. Про другі - в подібних зовні, тільки втричі дешевших декатлонівських, Quechua (за 15є.) ходжу в гори вже не один рік. В тому числі, й по камінню . Ось тут, http://olga-kulaj.livejournal.com/28643.html на фото 21, 36, 39 видно, яка стежка (бувают ще гостріші камені) , а на фото 31 - яке в мене взуття, а в чоловіка - взагалі кросівки. Знаю, що за технікою безпеки повинна бути закріплена щиколотка. Але були в мене колись справжні гірські черевики (Канада) на початку 90-х, мені в них було тяжко. Зносила їх по місту. Більше не купую. А зараз це ще й дорого. Та й замовляти взуття без примірки ні мені, ні чоловіку не можна, в обох ступні не дуже стандартні (протилежні проблеми, добре, що в дочки вийшло середнє арифметичне, цілком стандартна ніжка :))
Я не хочу, щоб ці мережі прийшли до нас просто сьогодні, бо при такому митному законодавстві і такому менталітеті наших бізнесменів, що хочуть мати рентабельність 200%, ціни на ті ж спорттовари будуть, як в "Адреналіні" чи інших подібних.
І буде, як французький сир Брі, який ми в Іспанії купуємо в німецькому Lidl або французькому Carrefour за 1, 09 є. за 200 г, тобто, за 31 грн. (у Франції трохи дорожче), а в Україні тільки дивимось на нього, бо коштує 125 грн., тобто, в 4 рази дорожче.
При таких цінах особливого попиту не буде, а отже, асортимент буде значно менший, ніж в Європі, в результаті я особисто нічого не виграю.
Але взагалі, в Україні нема чогось аналогічного Декатлону. Якщо Ви пробували коли-небудь в нас екіпіруватись для якогось виду спорту, то знаєте, що на це піде не один день (і в інтерент-магазинах, і в реальних пошукати), а грошей витратите приблизно в 3 рази більше,або як мінімум, удвічі.
Щодо банків. Який ринок, така й політика банка. Райффайзен прийшов досить давно, я й тоді не належала до тих наївних, що в зарубіжного банка політика буде ДУЖЕ відрізнятись від українських. Зараз в Україні більшість пристойних (рейтингових) банків або зарубіжні, або з іноземним капіталом (крім Приватбанка). І політика в них дуже різна, не можна сказати, що в українських така, а в зарубіжних інша.
Недавно різко знизились проценти за доларовими депозитами, до 0,1 -0,05% річних (було 4-5% в пристойних банках, в непристойних :) - до 9%).Отже, банки не видають доларових кредитів. Потім італійсько-французький Укрсоцбанк (Юнікредіт) повернувся майже на старі умови, 4- 5%, а у французького Кредіагріколь і в Укрсиббанка (теж вже зарубіжний, не пам"ятаю, чий) , і в інших (наших і ненаших) так і залишились , менше 1%.
З чисто українських банків слідкую лише за банком Коломойського (в нас там пенсія). В них, навпаки, підозріло високий % по долару, та й по грн. непоганий. Недавно взнала, за що йому чортів давали від Нацбанка - що веде високоризикові операції на фінансовому ринку, такі можна вести ПІФам або іншим компаніям, що вкладають свої гроші, а не банкам. Банк може вести лише низькоризикові (типу облігацій) або середньоризикові інвестиції. Тому я не ризикну класти в них більш-менш серйозні гроші на депозит, навіть при гарних процентах.
До речі, ІКЕА при Януковичі хотіла зайти в Україну, вже й з землею на Борщагівці майже вирішилось, але ця компанія принципово не дає хабарів, от і не вийшло.
Ашана в нашому місті нема, я була один раз в Києві, та й то не довго, але помітила різницю з нашими мережами: 1. там є деякі продукти, яких в українських мережах ми не бачили, наприклад, сир Реблошон або Монах, 2. Там скрізь вказано ціну за кг, як за кордоном, в нас я такого ніде не бачила.
Reply
И совсем непонятно, почему тот французский Бри стоит при перепродаже дешевле, чем в стране-производителе. А где транспортные расходы и торговые издержки? В чем здесь дело - в разной маркетинговой политике или налоговых особенностях?
Reply
А если ехать только для шопинга, то ... поэтому я и мечтаю, чтобы такие цены и качество были дома.
Насчет импортных товаров (сыр) - ты права, что отличаются торговые издержки - французскому продавцу надо заплатить чуть не в полтора раза больше, чем испанскому.
Насчет транспортных расходов, не знаю, может, они их усредняют, т.к. один и тот же товар в одной сети будет стоить одинаково, что в двухстах км от места производства, что в двух тысячах. Возможна совсем небольшая разница, но не пропорциональная затратам на доставку.
Reply
Ну а сир у француьзкій мережі коштує так лише тому, що його там виробляють, нє?
Reply
Нема в нас кросівок по 10є., або черевиків за 15, в яких можна пройти не один гірський похід. Коли вони купувались, це було 100 грн., в нас на той момент "бледное подобие" починалось від 600-800 грн.
В нас, до речі, українські спальники, здається, Comandor. До їх купівлі користувались пошитими мною.
Сир в Іспанії дешевший, ніж в Україні, не лише у французькому Карфурі, а й в німецькому Лідлі (вироблений у Франції Брі і Камамбер), і навіть в іспанській Меркадоні і в МасіМас (тут трохи дорожче, ніж в Лідл і Карфур) .
За Вашою логікою, у Франції він повинен бути найдешевшим, але це не так. У Франції витрати на продаж більші, бо суттєво вищі зарплати, ніж в Іспанії.
В нас зарплати в багато разів нижчі від іспанських, але великі мита і жадібність власників торгових мереж.
Ви знаєте, що автомобілі в Україні як мінімум, вдвічі дорожчі, ніж в Європі, так само й з сиром.
Reply
Стосовно ж зарплат та видатків у Франції та Іспанії задам підступне питання: а як краще - як в доволі успішній Франції, чи злиднях Іспанії? В Німеччині ще дорожче, ніж у Франції (а в Швейцарії - ніж в Німеччині, а в Норвегії - ніж в Швейцарії), - тобто хороший стандарт життя дешевим бути не може в принципі. Для прикладу: візит електрика для заміни вимикача з діммером коштуватиме біля 40 євро. А скільки в Україні? Якщо брати до уваги, що електрик теж хоче заробити і мати хорошу машину і т.д., як він може працювати за пляшку чи 2-4 євро?
Людям високого достатку Декатлон просто не потрібен. Тобто я (гхм... олігарх, блін... віднесу себе до середнього достатку) зараз заношу до дір якісь, приміром, ЛяСпортіви, пошукаю їх в аутлеті, на розпродажі, але в Декатлон купувати 10-єврові кроси не піду, бо мені шкода моїх ніг. Не в останню чергу через те, що пам’ятаю кросівки, в яких я починав бігати, - аналог отих 10-єврових, але з Польщі. Різницю помітно лише після перевзуття в «відповідне» взуття. До того це радше тортура і, у випадку спорту, шкода своєму організму більше, ніж позитив від заняття спортом. Якщо ж говорити про вибір "все з одних рук", то принаймні у Львові є магазин Робінзон (вони мають й інтернет-магазин), заснований екс-пластунами, який пропонує товари від найдоступніших до фірмових. Біг, лижі, щось там з ровером, гори - в них є.
Мито до Іспанії теж не надається, позаяк вони є частиною ЄС, відтак там діють дещо інакші правила. Тобто пряме порівняння все ж таки некоректне. Коректне порівняння - то різке зубожіння українців за останні пару років, але воно навряд чи має стосунок до мита чи жадібності підприємців. А якщо й має, то доволі непрямий стосунок.
Reply
Щодо підступного питання. В Іспанії, порівняно з Францією, зовсім не злидні, хоч і бідніше, приблизно настільки, як Франція бідніша від Швейцарії.
Як краще? - Якщо на відпрацьовану годину людина може купити більше умовних пряників, то це і є краще. Бо можуть бути доходи великі, але ціни такі, що купівельна спроможність майже така, як в бідніших країнах. Пам"ятаєте мультик про те, як мавпочка міряла все удавами? От і в мене подібне. За одну підвищену стипендію я могла в 70-і роки купити центнер мінтая, зараз на свою пенсію, що чомусь нижча від мінімальної, - менше 20 кг. Але для мене не все щастя вимірюється грошима, тому в СРСР я не хочу.
"Людям високого достатку Декатлон просто не потрібен" - а я про них і не пишу, я пишу про себе і про більшість українців.
Подивилась я на той львівський Робінзон... Якби це було щось подібне до Декатлона, я б вже про нього знала, і хоч до Львова 1000 км, то, можливо, дорогою в Карпати іноді заїжджали б. Але Робінзон - аналог нашого Адреналіна, що за масштабами (магазинчик, а не великий супермаркет), що за цінами. Кросівки від 2200грн., до 5000 з гаком , рюкзачок для одноденних походів 1500 грн. Хай Бог милує! Ми рюкзачків дорожче 15 є. не купували. А тут - 50є!
Коли я ще заробляла, купила в Адреналіні собі вітровку, польську Milo, не дешеву, бо наче б то з мембраною, не промокне. Перший дощ в горах показав, що неправда. От вона в мене тепер "міська".
А в минулому році купила в Lidl курточку за 25є., тепла і не промокає (навіть зі шланга поливали), сьогодні в ній під дощем ходила, і до мінус трьох ношу її. Так що не завжди дороге краще.
Українські магазини не розраховані на широке коло любителів. Вони - на вузьке коло більш-менш забезпечених напівпрофесіоналів і професіоналів.
Звичайно, різна якість взуття потрібна при Ваших навантаженнях, і при тому, що мій чоловік вранці бігає на стадіон, це близько 4 км. В Декатлоні теж є кросівки по 240є. І в гори ми ходимо лише один-два рази на рік, походи не більше 4-х днів, а за кордоном взагалі без ночівлі.
Але мої за 10є. зроблені дуже розумно, і служать мені, як ортопедичне взуття (одні в мене з 2011 р., другі, такі самі, в цьому році почала носити). Коли загострюється моя проблема з правою ступнею, то навіть в домашніх капцях болить, тоді вимиваю кросівки й ходжу в них по хаті, і не болить.
Щодо жадібності підприємців - що є, то є. В українців і в європейців зовсім різний менталітет. У Франції і в Італії ми бачили, що навіть в готелях на 40-50 номерів господар і сам працює, (нерідко з сім"єю) а не лише найманий персонал, так само в ресторанах ( і в Іспанії також). В нас господарі самі працюють лише в сфері зеленого туризму. Решта готелів або належать олігархам, або "распальцованному" місцевому буржуйчику, який вважає, що він має право на дохід, не працюючи. Плюс наша податкова система. Плюс неенергоощадність.
І виходить (порівнювала в 2013р., коли євро був по 10 грн.), що в Європі (гори, Франція) можна знайти номер на двох за 30 -35є. (300грн.), і в нас номер на двох - 200-300 грн. Але французька покоївка отримувала 1200-1400є., а українська - 1200 грн. (в 10 разів менше). Розумієте, чому?
Reply
Reply
Reply
Для прикладу, колись Asics розробили серію кросівок з Gel-вставкою в підошві. Зараз куди не плюнь можна побачити «подібне» за третину ціни. Але якщо би всі кинулися купляти те по 3 копійки, звідки би Asics взяли гроші на розробку нової підошви з інакшою вже технологією? Я маю досвід бігу в кросівках «бознащо» з Польщі (35 злотих, здається, коштували), потім трошечки не по розміру LaSportiva (ух ну й підошва, я їх за 400+ кілометрів тільки трохи подряпав!), потім Asics-и дуже простої серії (40$, 500 км лише бігу + повсякденне використання - ще тримаються купки), потім Saucony Trail (90€, живі), останінй півмарафон долав у нових Asics зі згаданою підошвою Gel (140€), але відчуття в ногах і, особливо, суглобах, - кращі, ніж коли я бігав 5-7 кілометрів у тих польських. Хочете - вірте, хочете - ні, але один візит до травмотолога мені обійдеться дорожче за ціну отих останніх. І то я ще далеко не найкращі брав.
Звісно, можна бігати в капцях або взагалі без взуття, все ж таки barefoot running не на пустому місці виріс. Але час звикання просто шалений та й взимку воно трохи незручно...
Reply
Reply
Reply
Про другі - в подібних зовні, тільки втричі дешевших декатлонівських, Quechua (за 15є.) ходжу в гори вже не один рік. В тому числі, й по камінню . Ось тут, http://olga-kulaj.livejournal.com/28643.html на фото 21, 36, 39 видно, яка стежка (бувают ще гостріші камені) , а на фото 31 - яке в мене взуття, а в чоловіка - взагалі кросівки.
Знаю, що за технікою безпеки повинна бути закріплена щиколотка. Але були в мене колись справжні гірські черевики (Канада) на початку 90-х, мені в них було тяжко. Зносила їх по місту. Більше не купую. А зараз це ще й дорого.
Та й замовляти взуття без примірки ні мені, ні чоловіку не можна, в обох ступні не дуже стандартні (протилежні проблеми, добре, що в дочки вийшло середнє арифметичне, цілком стандартна ніжка :))
Так що, Декатлон - наше всьо!
Reply
Leave a comment