*
Горе, мила моя Ненько, ходить по Країні ...
Душу нищить незалежну, у моїй родині.
Продає за гроші матір, «українська» влада ...
Роздирає Батьківщину, проросійська «вата».
За нащадків помолився, в холуї подався ...
Закордоном краще жити, бідний зарікався ...
Що ж ми, дітям, дорогенькі, будемо казати?
Про незламну Україну, пісеньки співати?
Прокидайтеся, рідненькі, ворог біля хати!
Не давайте московитам, клятим панувати!
Не мовчіть, не спіть, боріться, землю захищайте
І собі найкращу владу, швидше обирайте!
Олександр Кобиляков