*
Українці спілкуються з духами природи напряму, без посередників ...
Якось на пляжі в Шрі-Ланці ... Жінка йде повз каміння, на які час від часу бурхливо накочуються океанічні хвилі ... В одній руці жінка тримає "розпечатаний" кокосовий горіх з трубочкою, в іншій - якийсь пиріжок, а поділ сукні тримає в зубах, щоб не замочиться ...
В цей час
на каміння накочується особливо сильна хвиля, і жінку накриває цілющою морською водою майже всю, включно з кокосом і пиріжком ...
- "А от такого мені не нада пожалуста!" - сердито і сильно наказує жінка в бік океану, заздалегідь виплювавши поділ сукні, бо вже "всьо-равно"...
До кого вона звертається? - Хто його зна ...
- Може, сама до себе. Чи до хвиль морських ... А може до грізного бога Варуни, що в індуістському пантеоні відповідає за поведінку морських стихій ...
Найцікавіше, що океан відразу заспокоюється і вже не кида хвиль ні на каміння, ні на жінку ...
Vitalii Chepynoga https://olga-den-7.dreamwidth.org/199119.html