ПТАШЕНЯ
Спи, моє миле дитя,
це не твоя провина,
що перші твої літа
змила сталева злива.
Подив у чистих очах -
був твій останній погляд,
подив, але не страх.
Спи, вже не буде болю.
Тихо сховає земля,
сліпо шукатиме мати
солодке своє дитя,
що так і не стане солдатом.
Нехай твоя чиста душа
правду побачить з неба:
на карті була ця війна
ще задовго, задовго до тебе.