ПЕРЛАМУТР

[olehkots]

Надвечр’я хмарне над морем -
живим сріблом після дощу,
і в цю мить, до кінця зрівноважену,
що найясніше тут світить?
- ноги оголені,
вони блиском своїм
перебивають усе:
бульбашки на воді,
ідолів серед гальки,
перламутр на внутрішнім мушлинім боці,

зовсім як у парку
поряд тут нагорі,
де золоте впале листя
стало на тиждень якийсь
над небом своїм домінантою,
перевернувши світ світла
догори дриґом
та пошиплюючи, мов хвиля,
під п’ятами м’якими того,
хто не боїться купатися
посеред осені.