... просто ... клаптики думок ... відчуттів ...
у Львові дощ ... я люблю дощ ... не завжди … але люблю ... вчора сиділа на роботі і вдивлялась у вікно ... дощові краплинки падали одна за одною ... бавились між собою ... жартували ... пританцьовували … насолоджувались вітром ... вони, як людські долі, то зустрічалися і швидко та енергійно бігли уперед, і навіть холодний, чимось незадоволений, інколи навіть жорстокий вітер був не в силі змінити їхній напрям, то раптом несподівано розбігалися, перетворювались на водяний пил ... я чітко бачила ті відбризки ... відчувала їх на собі ... було холодно ... волого ... свіже повітря зненацька увірвалось до робочого кабінету ... заполонило мене ... бавилось з моїми думками ... вибирало тільки ті, що йому було найбільш довподоби ... перекидувало окремі уривки ... фрагменти ... світлини мого життя ... гра тривала не довго ... все відбувалося швидко … миттєво … щось причаровувало мене у цьому безперервному процесі ...
вчора ввечері ...
сиділа і вже в десяте ... вдвадцяте … перечитувала отриманий коментар ...
… Стук! Стук! Коли ніжно і легесенько стукаєш у двері, то є надія, що їх відкриють і скажуть "Добрий день". Коли гамселити у двері руками, ногами і щомочі кричати "ВІДКРИЙ", то можна і не дочекатись, що відкриють двері. Падає дощ і чоловік, щоб зігрітись сильно закутується у подол свого плаща, та ще й притримує груди обома руками. Думаю, що душа у нього закрита і кричати до нього не має змісту, не достукаєшся! Раптом із коробки ледь чутно скавуління! Чоловік озирається, прислухається, осанка його міняється і він опускає руки. Через секунду у нього маленька мокра грудочка маленького тільця притискається до його тіла!
****************************************************************************************************
Дивно так! Люди не вміють спілкуватись, хоч Бог дав людині слово. А от маленьке створіння і без слів зуміло врятувати не себе, а душу того чоловіка! ….
щось в середині мене щемить … плаче … і водночас страшенно горить …
не знаю ... все складно ... все добре … справді, все в нормі ...
напевне необхідно просто піти ... куди? … плести за течією, а вона точно кудись приведе … ми завжди матимемо вибір … віддатися їй … дозволити їй нести себе вперед … вперед … не боячись потонути … відчувати … насолоджуватись … переживати … боротися … усміхатись … ЖИТИ … ДОВІРЯТИ … знайти … доплисти до … доплисти туди, де … де … не знаю відповіді на даний момент … знаю … знаю відповіді саме мрії …
... життя довге ... бувають періоди, що вимагають від людини тільки терпіння ...
... маленьке створіння і без слів зуміло врятувати не себе, а душу того чоловіка! …
... та чи зможе воно врятувати мене???...