... уривки одного листа ...
Яка я .... !!!!! Провела сьогодні суперовий день ... купила найкращу і найгарнішу вишиванку .... зробила безліч фото .... я сьогодні і справді щаслива .... я сьогодні щиро усміхалась та раділа .... забула про всі проблеми ... всю роботу і т.д.
Прийшла додому ... чомусь потягнуло мене до моєї папки "оsobyste" і першим файлом, який відкрила - знову спогади ... лист ..., який я так і не відправила ... у мене не стало тоді просто сил і бажання це зробити ... але кілька речей і справді там є такими що заслуговують увагу ... а ще толкую усім "забула", ото біда ...як то все забути і стерти ... хоча вже трохи забуваю ....майже повністю забула ...
"Si vis amari - ama, ama, ama". Якщо хочеш, аби тебе любили - люби, люби, люби.
...Такою вже є людина, що хоче більше мати, ніж бути. Хоче володіти речами і людьми. Хоче вирішити чергову справу - і йти далі, боротися і здобувати. З іншого боку, ніхто не бажає комусь належати, не хоче бути чиєюсь власністю. І як тільки помітить, що хтось перебирає право на її життя, відразу ж у пориві захисту відгороджується, замикається, втікає. Напевне так і сталось … , але шкода. Кажуть, що треба з’їсти пуд солі, аби пізнати людину…..
.....ти знову пишеш про самотність… вона тобі заважає…ти хочеш напитись і т.д. Пий!!!! Руйнуй своє життя своїми ж руками… Але, дорогий приятелю, «…щораз більше людей замуровуються у своїй смертоносній самотності, незважаючи на натовп, незважаючи на шум і пісні, незважаючи на простягнуті руки й тіла, незважаючи на добрі ідеї і добрі почуття, незважаючи на боротьбу і звитягу за справедливість, незважаючи на всі закони і розпорядження, незважаючи на науку і техніку, незважаючи на… ВСЕ, люди ніколи не вийдуть зі своєї в’язниці, ЯКЩО ЇХ НЕ ЛЮБЛЯТЬ І, ГОЛОВНЕ, ВОНИ НЕ ВМІЮТЬ ЛЮБИТИ». А це і є твоя проблема…, яку ти просто не можеш визнати… Цікаво чи здатен ти на це і на ще дещо?
.... самотність. Порожнє помешкання, до якого повертаєшся після роботи. У якому ніхто тебе не чекає, ніхто не привітає, не побажає гарного дня. Самотність. Увесь набуток, увесь життєвий досвід, усі ідеї, роздуми, відкриття - все це пропаде.
.... «Я бував у різних помешканнях самотніх людей. Маю одного приятеля, який до себе ніколи нікого не запрошував, бо, як твердив, не має місця. Колись у пильній потребі я таки його розшукав. Маленький будиночок. У одній кімнаті жила кульгава сорока, а в другій - голуб зі зламаним крилом. "Повинні жити окремо, бо не терплять одне одного", - пояснив господар. У кухні гора немитого посуду. У кабінеті газети, папери, книги, розкладені у стоси на підлозі. Знаю інше помешкання. Однієї літньої жінки-психолога. Її квартира так вилизана, так прибрана, що страшно зробити бодай найменший рух, аби не порушити порядку. Люстри, цяцьки, серветки, мережива, сувеніри з численних подорожей, тутешніх і заморських. Але як перший, так і другий дім позначені старістю і - самотою». Жодна людина не повинна бути самотньою, це суперечить її природі. Кожна людина створена для любові.
Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому.....
Я придумаю час, дощі і вогні над землею ...
Я придумаю ніч в ній гулятиме вітер ...
Я придумаю ціль і до неї дорогу..... )))