(no subject)
останні два тижні з усіх сил намагаюся не скігліті й переконую себе, що спокійно з високо піднятою головою дочекаюся весни. але вдень прочитала про сьогоднішній Львів, побачили фотографії, по обіді вийшли з малюками на вулицю, там нас зустрів колючий морозний вітер, а потім почитали прогноз на нині й вихідні, і попередження від міської ради на вихідних утриматися від поїздок через погодні умови... знаю, що це тааак банально, і скрізь тільки й чути - "хочу весни", "набрид сніг", але я теж хочу! і мені набрид! уже просто ніякої сили нема ігнорувати цю сірість, ці кочугури вищі за мене...
сьогодні цілий день хочеться плакати. виплакалася би, стало б легше, хочеться час від часу скинути баласт. а не йде. такий стан - не-знаю-чого-хочу.
завтра хочу на Петрівку, купити собі "Несподівану вакансію" й альбомів для Любчика, може "НДж" знайду. а поки почала читати Честертона, подобається.