коли ми зустрілися в Тернополі з цією весною вдруге, вона привітала нас голими ще деревами і молоденькою травичкою. а сьогодні проводжає спекою, позиченою в липня, і ніжним, але лунким шелестом липи під вікном. жоден день із цієї двотижневої зустрічі не минув у блаженному нічогонеробстві. програма була настільки насичена, що я так і не встигла ( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

Даньо вчора 3 години добирався із Севастопольської площі додому. і то ще пощастило. встиг з Мінської на маршрутку ще. Марко поїхав на Мінську через кілька годин, додому вже йшов пішки ( Read more... )

в Тернопіль ми виїхали у вівторок тиждень тому, перед обідом. в мережу я ще заходила на заправці "воґ", десь перед Житомиром, прочитала кілька коментарів про лазанью і не була тут весь цей час до вчорашнього повернення в Київ ( Read more... )

був час, коли я не визнавала інших кольорів, крім білого і чорного. одяг був виключно в цих тонах. і нігті я фарбувала в чорно-білу смужку. відтоді минуло 15 років, я помудрішала гардероб мій і життя зазнало значних змін, а тотальна сірість (ба все це чорне і біле навколо однаково зливається в сіре) уже далеко не варіант ( Read more... )

а ми сьогодні ходили до лісу - шукати весну! знайшли гори снігу, кусючий морозець і трошки сонечка, котре, ніби вибачаючись за сніг і вітер, намагалося бути лагідним і привітним. та хоч ліс ще спить, поза ним весна вже потрохи торкається світу, пташки цвірінькають, ховаючись цілими зграями між гіллям дикого винограду, під ногами щодень більшають " ( Read more... )

Даньо подарував тюльпани, щоб нагадати про весну. сьогодні вночі він їде на концерт у Білорусь. квіти будуть нагадувати мені про нього )


( Read more... )