3 роки 3 місяці
Любчик несподівано став ніжним хлопчиком. тобто він хлопчик на 100 % з усім, що випливає з хлопчачості, але ніііжний. дозволяє себе цілувати, але тільки легенько в губки або в тім"ячко. може взяти руку мою в свої долоньки, погладити, поцілувати, притулитися щокою. сам підходить, тулиться, обіймає і каже: мамусю, я тебе так люблю. тихо так, і нііііжно. від цього м"якнуть коліна.
з ним стало легше домовитися. він став краще пояснювати свої почуття і потреби. з подивом помічаю, що він краще слухає те, що я йому говорю, і вникає.
він перестав бити Юстинку й Терезку просто так, і може штовхнути їх хіба, якщо вони залазять на його територію. а ще він називає їх "діти" і командує ними :) сам почав мене називати "мамуся", Даня - "татусю", відповідно бабів і дідів - "бабуся" і "дідусю".
в Тернополі мама моя запитувала Любчика, як кого звати. доходить черга до тата: "Любчику, як звати тата?" хлопчик задумався. мама ставить питання інакше: "як мама тата кличе?" - "ммм... їсти!", - відповів Любась.
з ним стало легше домовитися. він став краще пояснювати свої почуття і потреби. з подивом помічаю, що він краще слухає те, що я йому говорю, і вникає.
він перестав бити Юстинку й Терезку просто так, і може штовхнути їх хіба, якщо вони залазять на його територію. а ще він називає їх "діти" і командує ними :) сам почав мене називати "мамуся", Даня - "татусю", відповідно бабів і дідів - "бабуся" і "дідусю".
в Тернополі мама моя запитувала Любчика, як кого звати. доходить черга до тата: "Любчику, як звати тата?" хлопчик задумався. мама ставить питання інакше: "як мама тата кличе?" - "ммм... їсти!", - відповів Любась.