наприкінці серпня Даньо вмовив мене купити сильніший фотик. перед тим я вагалася кілька місяців і стогнала від думки про бажаний девайс, але підтримати ідею коханого про те, що мені треба рухатися далі, не наважувалася. й от здалася. все було ок. а через тиждень я дізналася, що вагітна. вирішила, що вагітність нехай собі розвивається своїм ходом, а в мене чудове цікаве життя, і я буду ним насолоджуватися. відзняла Уляну_Олега з їхньою маленькою Юстинкою в животику, взялася обробляти знимки, і десь в другій декаді вересня мене накрило. в мене почався токсикоз. жахливий! ні, не в обнімку з унітазом, гірше. мене почало нудити все, пов"язане із фотографією. фото папки на компі, погляд на обидва наші фотики, розмови про фотографію - все це викликало в мене бурю в шлунку і огидне чувство десь ближче до горла. і навіть ваші чудові фотопости у френдстрічці доводилося прокручувати швиденько :( я думала, ну понудить тиждень там чи два, ну це ж несерейозно, шоб отака реакція організму на улюблену справу. пройшов місяць, а воно все, здається, тільки погіршується. я ледве змусила себе проглянути Даньові фото, привезені з гастролів із Хортиці. і тепер мені важко уявити, що я коли-небудь зможу взяти фотик у руки. зате мені диииииииико хочеться пива, чи, накрайняк, вина. от шо зі мною???!
пс. і ще. мені дурно від цієї осені, від вигляду жовтогарячих дерев. і я не можу показувати носа на вулицю під час заходу сонця - нудить від режимного світла :( коротше, цапіння.