Причин відкладати справи...
Я змінила зачіску і стала схожа на когось іншого, на один день стала носити підбори та піднімати комір куртки, до травня залишилося 9 днів, які я поводитимусь дивно або ні. Я давно вже почала мружити очі на перехожих - а що, мені ж однаково однаково до них (і якби ж то тільки до них), гуляти вулицями сама і дивитися на воду пташиним поглядом. І я могла би і повинна була би займатися натомість справами, але відкладаю їх так, як мала би відкладати, якби на те були якісь причини; і роблю ті самі речі, які б робила, якби ці причини були, тільки роблю інакше. Це я так розважаюся нині. Або, принаймні, намагаюся себе у цьому переконати. А тоді у вечірніх маршрутках проводжу, здається, набагато більше часу, ніж у будь-якому іншному місці. І думаю про чай, який купила, і про те, що ванільного ніяк не знайду, про те, що обов'язково про це комусь розповім з такою інтонцією, щоби цей хтось подумав, що це справді для мене трохи важливо, а я би потішилася. Хоча мені в принципі не так вже й горить цей ванільний, і взагалі я обманюю, бо жодного разу його не шукала. У іншому ж я досить мила дівчинка.