Ми все ж полізли на Іглу!
Як і було обіцяно, ми полізли на Космічну Іглу (наче не помиляюся). В решті решт вихідні набули якогось повітряно-водного контексту - усі фотографії у такому собі блакитному тоні вийшли. На справді з погодою супер поталанило, зважаючи на те, шо весна тута на диво примхлива, але піддається чіткому прогнозуванню. Хоча саме на прогноз ми й не збиралися орієнтуватися. Просто зібралися і поїхали, бо збиралися.
Коментувати не буду - краще більше фотоз вставлю. Так буде наглядніше.
Ось такий тут атракціон....
Із новин повідомляю, шо ми знову з жпскою (першу в нас викрали з машини і ми мали вставляти вікно), такою як в нас і була - Navi200 - ми нею дуже задоволені. І власне ця подорож була присвячена більш Наві, ніж Сіетлові.
Шо не кажи, а відпочивати ми не вміємо - заморолися в край, перекусили і гайда додому. До музею музики ми дійшли, але відвідини вирішили перенести до наступного разу. Мені взагалі Сіетлом погуляти хотілося б.
А ще ми відкрили у Сані ще одну алергію - на сонячне світло. Реакція ще сильніша, ніж на яблука - без перестанку чхі і гори носовичків.
Я програла Саньке похід в суші-бар. Ну не те, шоб програла - просто здалася, а треба було не поспішати. Там була компанія - до молодої парочки видно приїхали батьки. Саня був впевнений, шо то "наші" - батько в спортивній куртці, мати у виглаженій сорочці, здається донеслося декілька знайомих слів. Тільки потім, порівнявшись, виявилося, шо це навіть не поляки. Тобто взагалі до наших ніякого відношення....але так було схоже. Це я так...до загальної картини.
А взагалі після міста так хочеться кудись у ліс чи в гори. Чото малувато нам звичайного споглядання. Ми разом згадали, шо пора вже веліки купувати.
created by picasa2html
Коментувати не буду - краще більше фотоз вставлю. Так буде наглядніше.
Ось такий тут атракціон....
Із новин повідомляю, шо ми знову з жпскою (першу в нас викрали з машини і ми мали вставляти вікно), такою як в нас і була - Navi200 - ми нею дуже задоволені. І власне ця подорож була присвячена більш Наві, ніж Сіетлові.
Шо не кажи, а відпочивати ми не вміємо - заморолися в край, перекусили і гайда додому. До музею музики ми дійшли, але відвідини вирішили перенести до наступного разу. Мені взагалі Сіетлом погуляти хотілося б.
А ще ми відкрили у Сані ще одну алергію - на сонячне світло. Реакція ще сильніша, ніж на яблука - без перестанку чхі і гори носовичків.
Я програла Саньке похід в суші-бар. Ну не те, шоб програла - просто здалася, а треба було не поспішати. Там була компанія - до молодої парочки видно приїхали батьки. Саня був впевнений, шо то "наші" - батько в спортивній куртці, мати у виглаженій сорочці, здається донеслося декілька знайомих слів. Тільки потім, порівнявшись, виявилося, шо це навіть не поляки. Тобто взагалі до наших ніякого відношення....але так було схоже. Це я так...до загальної картини.
А взагалі після міста так хочеться кудись у ліс чи в гори. Чото малувато нам звичайного споглядання. Ми разом згадали, шо пора вже веліки купувати.
created by picasa2html