Miðgarðr

Apr 02, 2012 10:29


Аркуш 52
Одного дня я почну говорити
І кожне слово буде за ціною тиші.


Книги розкриті
Але знаки письма невідомі,
                                   І хто їх пише…
Сир зачаївся - бо чує мишу.
Але колись нав’язані причинам наслідки
                               Їх облишуть…
Тоді будемо наосліп ластитись
До всіх, бо хто зна, що колише
              Колиску світу?
З яких звуків замішується тиша?
           З якого повіту
Прийде у столицю пророк?
Море не бездонне, але міряти його відром -
                    Затія довічна!
Ми взялись за весла, а хтось за стерно,
Бог бурі - наш поплічник!
Хто матиме терпіння - той засвідчить:
Ми -перебране зерно
             І збережене до сівби!
Знаємо, куди прямують хмари
І хто за їх кермом!
    А я б нікуди не йшов, сів би
Та й трішки собі б помарив,
 Аби життя не минуло як сон!

кострубата поезія

Previous post Next post
Up