Miðgarðr
**
Аркуш 43
Слово за словом,
словом за словом,
Так обережно і вперто
Ми достукуємось до серця,
Немовби
кістками пальців жмені
Знову і знову
Стукаємо, аби визначити чи впевнитись,
Де стіна пуста, а де ні.
Де серце наповнене зі щедрістю,
А де пустота в пустоті.
Де дбайливе,
Де недбале…
Де пітьма, гроза і злива!
А де від цього шалу
І сліду немає!
Ось день у день - просто дармóві,
Навіщо тобі мрії? Думки? Дар мови?
Коли все або зайве, або випадкове!
Та тепер вже серце не намовиш
На щось грайливе, веснянкове!
Та слово за словом,
слово за словом,
Ось тріскає асфальт і бетон
Під корінцем, тоншим за павутину!
Бо будь-який існуючий кордон
Є легкоздоланним тином
Для тих, хто не вважає його стіною.
Ніякого дива:
В житті буде лиш те, що накоїш!