Чернівці. День знайомства
Тадааааам!Подорожуймо далі!
По 4 годинах у Хмельницькому ми поїхали до Чернівців. Ще в дорозі з'ясувалося, що із житлом нас, швидше за все, прокинуть, тому почали шукати варіанти. Просто перед містом варіанти знайшлись. І нам по телефону сказали, де треба вийти. Далі - під катом.
Вийшли на вулиці, де жили.
Єдиним орієнтиром була чи-то міська, чи-то районна рада =)
Вписалися у хату, залишили речі, трошки відпочили і вирушили шукати їжу та дивитися місто. До цього я ніколи не була у Чернівцях (і варто додати, що нічого особливого не очікувала). Але уже перші будівлі, які зустрічалися на шляху, змушували притримувати щелепу)))
Вуличкі - невеликі, але приємні. Жодних потворних новобудов не побачила у центрі і прилеглих районах - краса та й годі!
Врешті-решт, трохи поблукавши вуличками, ми вийшли на центральну пішохідну вулицю Чернівців - Ольги Кобилянської. Вона нагадала мені івано-франківську "Стометрівку", щоправда, знову-таки, без огидних скляних будов нового часу.
Упродовж усієї вулиці - квіти і дерева. А під деревами - лавки. Приємна штука, скажу я вам.
На розі Кобилянської і Центральної площі - приміщення відділення Нацбанку. Красива будівля. Але зараз вона - на реконструкції.
Але найліпша прикраса площі - 100% - ратуша (побудована у 1847 році) - тут, наскільки я розумію, розташовується міська рада.
Містом, поруч із коштовними авто, їздять старенькі тролейбуси "Шкода". Вони дуже колоритні і додають Чернівцям родзинку.
На ратушу дивиться Тарас Григорович. Він виглядає дуже непогано, але от деревина позаду. по-моєму, псує вигляд.
Збоку від Ратуші є туристичний центр. Майже на його стіні - така красива табличка із красивою легендою(?)
Коли ми фотографували таблицю, до нас підійшла жіночка і сказала: "Зауважте, цей люк, що просто перед вами, він - найстаріший у місті". І навіть назвала час його появи тут і розповіла його історію. Щоправда, я уже забула її, але якщо будете, спитайте у місцевих. Вони знають.
Наближався вечір, тому ми пішли шукати якусь колибу =) Іншими словами - заклад, де б повечеряти. І дорогою от натрапили на цих близнюків.
Коли ж повечеряли, уже було темно. Тому ми зробили кілька світлин нічного міста і почапали спати.
Згодна, що ця частина була не надто цікавою, але хто зрештою читає текст?)))) Жартую.
Наступний день був значно крутішим. Тому я розіб'ю його на 2 частини, певно. Бо не влізе в одну =)
Фото уже готові, тому скоро буде ще.
П.С. Агов, дюшесовий, не тягни з моєї ЖЖ-шки фотки. І взагалі. Чому мене ніхто не вітає?!
По 4 годинах у Хмельницькому ми поїхали до Чернівців. Ще в дорозі з'ясувалося, що із житлом нас, швидше за все, прокинуть, тому почали шукати варіанти. Просто перед містом варіанти знайшлись. І нам по телефону сказали, де треба вийти. Далі - під катом.
Вийшли на вулиці, де жили.
Єдиним орієнтиром була чи-то міська, чи-то районна рада =)
Вписалися у хату, залишили речі, трошки відпочили і вирушили шукати їжу та дивитися місто. До цього я ніколи не була у Чернівцях (і варто додати, що нічого особливого не очікувала). Але уже перші будівлі, які зустрічалися на шляху, змушували притримувати щелепу)))
Вуличкі - невеликі, але приємні. Жодних потворних новобудов не побачила у центрі і прилеглих районах - краса та й годі!
Врешті-решт, трохи поблукавши вуличками, ми вийшли на центральну пішохідну вулицю Чернівців - Ольги Кобилянської. Вона нагадала мені івано-франківську "Стометрівку", щоправда, знову-таки, без огидних скляних будов нового часу.
Упродовж усієї вулиці - квіти і дерева. А під деревами - лавки. Приємна штука, скажу я вам.
На розі Кобилянської і Центральної площі - приміщення відділення Нацбанку. Красива будівля. Але зараз вона - на реконструкції.
Але найліпша прикраса площі - 100% - ратуша (побудована у 1847 році) - тут, наскільки я розумію, розташовується міська рада.
Містом, поруч із коштовними авто, їздять старенькі тролейбуси "Шкода". Вони дуже колоритні і додають Чернівцям родзинку.
На ратушу дивиться Тарас Григорович. Він виглядає дуже непогано, але от деревина позаду. по-моєму, псує вигляд.
Збоку від Ратуші є туристичний центр. Майже на його стіні - така красива табличка із красивою легендою(?)
Коли ми фотографували таблицю, до нас підійшла жіночка і сказала: "Зауважте, цей люк, що просто перед вами, він - найстаріший у місті". І навіть назвала час його появи тут і розповіла його історію. Щоправда, я уже забула її, але якщо будете, спитайте у місцевих. Вони знають.
Наближався вечір, тому ми пішли шукати якусь колибу =) Іншими словами - заклад, де б повечеряти. І дорогою от натрапили на цих близнюків.
Коли ж повечеряли, уже було темно. Тому ми зробили кілька світлин нічного міста і почапали спати.
Згодна, що ця частина була не надто цікавою, але хто зрештою читає текст?)))) Жартую.
Наступний день був значно крутішим. Тому я розіб'ю його на 2 частини, певно. Бо не влізе в одну =)
Фото уже готові, тому скоро буде ще.
П.С. Агов, дюшесовий, не тягни з моєї ЖЖ-шки фотки. І взагалі. Чому мене ніхто не вітає?!