Івано-Франківськ. Частина Перша. Ознайомча. Сонячна.
Чудове місто Івано-Франківськ було моєю мрією років 6. Власне, я могла б там нині жити, але не живу =) Такі справи. Сергій знав про те, що я дуже хочу побачити Франик, до того ж він там не був також. Тому зимові канікули вирішили провести там. За кілька днів нам вдалося побачити і сонце, і дощ, і заметіль, і красивий сніг, - можна сказати, що прожили 4 пори року експресом, я покажу вам кожної потроху. Почну з кількох ознайомчих фото, адже почати для мене - найскладніше. Перші дні три ми просто гуляли містом, відвідували Коломию, заходили у різні місцеві заклади харчування та музеї (коротше кажучи, виконували стандартну туристичну програму), а потім... Потім ми зустрілися із Сашком, і він показав нам ТАКЕ, що ми самі б ніколи не побачили у цьому чарівному місті. Але давайте по порядку.
Звісно, перше, що я хотіла побачити в Івано-Франківську, - міська Ратуша. Це - уже четверта варіація будівлі і вона має цікавезну історію. Взагалі ратуша з'явилася на цій площі у 1672-му, але мала трохи інший вигляд і була дерев'яною. У 1695 її перебудували і виготовили із каменю. І такою чудовою вона стояла аж до 1868-го. Тоді у місті сталася так звана "мармулядова пожежа" (Це коли одна пані готувала мармуляду на відкритому вогні і відійшла поговорити із іншою пані, здійнявся вітер і розніс вогонь, згоріла чверть міста. Зварила варення - нічого не скажеш!), третій варіант ратуші проіснував від 1871 до 1915 року. Сучасна ж версія будівлі існує від 1935-го і, за словами авторитетного джерела, має золотий купол, а всередині Ратуші діє краєзнавчий музей і туристичний центр.
Перед Ратушею стоїть фонтан у вигляді яйця. В Інтернеті пишуть, що місцеві називають його "яйцем Шкутяка"( на честь мера, що його збудував). А от любителі легенд кажуть, що це - пам'ятник яйкові, яким один спритний студент влучив у теперішнього президента України (тодішнього кандидата). Але це - чистої води співпадіння. Яйко на Площі Ринок з'явилося раніше, ніж "важкий тупий предмет" 2004-го =)
Навколо Ратуші - старі будиночки і площа, яка повністю відповідає своїй назві - Ринок. Далі поясню свої слова.
Хах! Тут дуже смішні комунальники)) Махали мені у камеру і посміхалися так, ніби я їм гроші великі обіцяла =) Приємні люди, чесно.
Так от щодо назви. Навколо Ратуші стоять намети. Звийчайні, у смужечку. І в них продають не сувеніри, ні! Там люди виставляють на прилавки м'ясо, мед, ковбасу і хліб. Ну, і решту гастрономічних див. Отак просто у центрі міста. Хоча недалеко там є великий базар.
Одна з вуличок. Івано-Франківськ здивував тим, що повністю розірвав мій шаблон мислення про себе. Я не думала, що це місто так активно розбудовується. Зліва на фото - огорожа. Це центр. І там теж щось будують. А прямо - Вірменська церква. Але я покажу її більш докладно у наступних частинах звіту.
Коли я була молодою (хі-хі), я думала, що Ратуша - це щось типу облдержадміністрації чи хоча б мерії. Ні, мене зовсім не бентежило, що її розміри трохи менші за розміри держапарату))) Але на місці мені пояснили, що "Білий Дім" - це те, що и бачите на фото. Показую вам лише вид ззаду тому, що обійти будівлю ми здогадалися на третій день, коли Саша сказав, що там доволі красивий фасад. Фото теж буде згодом =)
Далі - Площа Адама Міцкевича (сам пан Адам позаду лишився). Я уже, чесно, не пам'ятаю, що це за красива рожева будівля, Але вона дуже нагадала мені Музей Води у Києві, або ж якийсь палац стародавній.
А тут уже так звана "стометрівка". Офіційно - вулиця Незалежності. Дуже охайна пішоходна вулиця. Тут завжди купа людей і ще дещо цікаве. Покажу ;)
Цей будинок дуже нагадав один із Дніпропетровських. Тому був дуже рідним і особливо тішив око.
На наступному фото - театр. Глянула на нього і перестала соромитись Дніпропетровського оперного. Адже якщо уже у чудовому Франику такий, дуже схожий на наш театр, то індустріальному Дніпропетровську нема чого перейматися. Якщо чесно, я була здивована. Адже все життя думала, що тут таких будівель бути не може в принципі :)
Це, до речі, підтвердження моїх слів про розбудову міста. Таких будмайданчиків у місті купа! Мені навіть було страшно колись повернутися у це місто і більше не побачити за висотками його унікальності.
Ну, і залізничний вокзал Івано-Франківська. Про нього ми теж поговоримо окремо, але коротко: з'явився він у 1866-му, колись мав над куполом статую якоїсь богині, і не так давно, якщо я не помиляюсь, був визнаний одним з найгарніших залізничних вокзалів України. І, як у Дніпропетровську, залізничний вокзал розташований просто поруч із автостанцією. Навіть ближче, ніж у нас.
Такий от початок моєї розповіді про місто мрій. Сподіваюсь, далі буде цікавіше і більш насичено. Дякую за увагу!
Звісно, перше, що я хотіла побачити в Івано-Франківську, - міська Ратуша. Це - уже четверта варіація будівлі і вона має цікавезну історію. Взагалі ратуша з'явилася на цій площі у 1672-му, але мала трохи інший вигляд і була дерев'яною. У 1695 її перебудували і виготовили із каменю. І такою чудовою вона стояла аж до 1868-го. Тоді у місті сталася так звана "мармулядова пожежа" (Це коли одна пані готувала мармуляду на відкритому вогні і відійшла поговорити із іншою пані, здійнявся вітер і розніс вогонь, згоріла чверть міста. Зварила варення - нічого не скажеш!), третій варіант ратуші проіснував від 1871 до 1915 року. Сучасна ж версія будівлі існує від 1935-го і, за словами авторитетного джерела, має золотий купол, а всередині Ратуші діє краєзнавчий музей і туристичний центр.
Перед Ратушею стоїть фонтан у вигляді яйця. В Інтернеті пишуть, що місцеві називають його "яйцем Шкутяка"( на честь мера, що його збудував). А от любителі легенд кажуть, що це - пам'ятник яйкові, яким один спритний студент влучив у теперішнього президента України (тодішнього кандидата). Але це - чистої води співпадіння. Яйко на Площі Ринок з'явилося раніше, ніж "важкий тупий предмет" 2004-го =)
Навколо Ратуші - старі будиночки і площа, яка повністю відповідає своїй назві - Ринок. Далі поясню свої слова.
Хах! Тут дуже смішні комунальники)) Махали мені у камеру і посміхалися так, ніби я їм гроші великі обіцяла =) Приємні люди, чесно.
Так от щодо назви. Навколо Ратуші стоять намети. Звийчайні, у смужечку. І в них продають не сувеніри, ні! Там люди виставляють на прилавки м'ясо, мед, ковбасу і хліб. Ну, і решту гастрономічних див. Отак просто у центрі міста. Хоча недалеко там є великий базар.
Одна з вуличок. Івано-Франківськ здивував тим, що повністю розірвав мій шаблон мислення про себе. Я не думала, що це місто так активно розбудовується. Зліва на фото - огорожа. Це центр. І там теж щось будують. А прямо - Вірменська церква. Але я покажу її більш докладно у наступних частинах звіту.
Коли я була молодою (хі-хі), я думала, що Ратуша - це щось типу облдержадміністрації чи хоча б мерії. Ні, мене зовсім не бентежило, що її розміри трохи менші за розміри держапарату))) Але на місці мені пояснили, що "Білий Дім" - це те, що и бачите на фото. Показую вам лише вид ззаду тому, що обійти будівлю ми здогадалися на третій день, коли Саша сказав, що там доволі красивий фасад. Фото теж буде згодом =)
Далі - Площа Адама Міцкевича (сам пан Адам позаду лишився). Я уже, чесно, не пам'ятаю, що це за красива рожева будівля, Але вона дуже нагадала мені Музей Води у Києві, або ж якийсь палац стародавній.
А тут уже так звана "стометрівка". Офіційно - вулиця Незалежності. Дуже охайна пішоходна вулиця. Тут завжди купа людей і ще дещо цікаве. Покажу ;)
Цей будинок дуже нагадав один із Дніпропетровських. Тому був дуже рідним і особливо тішив око.
На наступному фото - театр. Глянула на нього і перестала соромитись Дніпропетровського оперного. Адже якщо уже у чудовому Франику такий, дуже схожий на наш театр, то індустріальному Дніпропетровську нема чого перейматися. Якщо чесно, я була здивована. Адже все життя думала, що тут таких будівель бути не може в принципі :)
Це, до речі, підтвердження моїх слів про розбудову міста. Таких будмайданчиків у місті купа! Мені навіть було страшно колись повернутися у це місто і більше не побачити за висотками його унікальності.
Ну, і залізничний вокзал Івано-Франківська. Про нього ми теж поговоримо окремо, але коротко: з'явився він у 1866-му, колись мав над куполом статую якоїсь богині, і не так давно, якщо я не помиляюсь, був визнаний одним з найгарніших залізничних вокзалів України. І, як у Дніпропетровську, залізничний вокзал розташований просто поруч із автостанцією. Навіть ближче, ніж у нас.
Такий от початок моєї розповіді про місто мрій. Сподіваюсь, далі буде цікавіше і більш насичено. Дякую за увагу!