Київ. Вересень. Ботсад
Цим постом я розпочинаю серію звітів про поїздку до Києва.
Хронологію порушила, адже Ботсад був уже на третій день у столиці.
Інджой, май діар френдз!
Варто сказати, що у ботсаду я була вперше, тому вражень більше, ніж достатньо.
Тому почнімо нашу фотоекскурсію.
Вартість вхідного квитка для дорослого - 20 грн. А є ще така штука, як абонемент =) 200 грн на місяць коштує.
Направо від входу - чарівні дерева.
А трохи далі, крізб алею з дерев - секція ліаноодібних рослін. Там проводять фотосесії весіль та усіляких тематичних штук.
З крайної точки секції відкривається чудовий вид.
Є там і такі чудові арки. Їх там багато дуже. І кожна - оповита різними видами рослин. Видовищно, одним словом.
Таких квітів також багато. Ми потрапили на чудовий сезон цвітіння, тому познімати було що.
Пройшлися алеями і лісочком і вийшли на такий мікро-проспект. З іншого його боку стоїть будівля оранжереї.
Тут ми зустріли якогось іноземця, який ніяк не міг зрозуміти, куди йому йти і скільки і кому платити. Знайшли разом із ним вхід до зали квітів, пояснили, що видовище коштує 5 грн, послухали, що "на професійні камери знімати не можна, але у вас звичайна, тому знімайте", хмикнли і пішли дивитися.
Квіти там, у оранжереї, неймовірні. І за кольорами, і за розмірами. Оранжерея має три зали. Це фото робили у першій.
Це, власне, загальний вигляд. Там дуже парко і камера постійно "пітніла")
Щоб ви оцінили масштаби рослин, от вам фото "Я і гігантська монстера або щось на неї схоже"
Там також величезні гібіскуси.
І пальми до-о-о-овгі-довгі!)
А це якийсь спатіфілум-буратіно =) Мабуть, він забагато брехав.
Попрощалися із першою залою і підемо у другу. Там ростуть орхідеї.
От, власне, і орхідеї. Вони просто висять у повітрі. І я думаю, що було б прикольно і нашу домашню посадити у такий спосіб.
Я, якщо чесно, не думаю, що сорти орхідей тут якісь особливі, але все одно вони дуже симпатичні.
Поруч із орхідейками у тій самвй зали ростуть мухоловки і папороті.
У передпокої третьої зали ростуть дерева.
Це - динне дерево.
А це - авокадо.
Передпокій і третя зала розмежовуються красивою стіною із купою рослин.
Власне, ті самі рослини, назви яких я не знаю все одно =)
А от уже у самій залі - купа кактусів і інших велетнів
Фоточка "Я і гігантські кактуси"
Загальний вигляд кактусів.
Цією мадагаскарською, здається, невідомою рослиною реально можна вбивати. Вона товста і має купу голок.
А ці пальми нагадали фінікові, але що то є насправді - не скажу.
А цей "малюк" вищий за мене.
Власне, із оранжереєю закінчили. Дивимось наостанок ще раз і йдемо гуляти далі.
На території ботсаду є Свято-Троїцький Іонинський монастир. Він красивий, та дуже маленький.
Трохи далі - дзвіниця. Біля якої проходив якийсь концерт. Співали щось про Русь. Ми трошки послухали і пишли далі.
А далі були прекрасні панорами Києва.
І прекрасні сідниці на тлі прекрасних панорам.
Потім на свою голову ми побачили білок, Сергій забрав у мене камеру і побіг на фотополювання. 40 (!!!) хвилин він бігав за білочками.
І у нього вийшов такий чудовий кадр:
А мене цікавили ці ягідки, які так завзято їла білка =)
Далі ще трошки Києва із куполами Видубицького монастиря.
І Сергій на фоні рідного міста.
Наступною зупинкою стала експозиція "Пори року". Вхід безкоштовний, фотографувати не можна, але тьотя в оранжереї дозволила, тому ми вирішили, що і тут можна =)
Тут мені взагалі відняло мову. Квітів стільки, що просто впасти можна.
Тут є і озеро.
Вхід до якого заборонено =)) А так хотілося ж!)
І отакий чарівний окуньок =)
Але більш за усе вражали поля квітів.
Забула, до речі! Є там і галявина із деревами достатку. Вони ніби натякнули нам, що які дерева, такий і достаток.
Лілії є, але там їх не бачила багато.
А от усіляких жоржин назнімала - хоч греблю ґати!
Бачила і червоно-білі хризантеми.
І галявину ірисів.
І знову купу жоржин.
Навіть бджілку вдалося зловити =)
Люди із ними фотографуються.
А рівно через доріжку картина трошки менш оптимістична - галявина айстр уже "відходить", мабуть.
На виході бачимо таке попередження і чуємо: " - Вася, сАбЄрІ мнє сємян Етіх растЄній!, - Так вони ж ще не зрілі, - каже Вася. - Какая разнІца! Я хАчУ, значІт, сАбЄрІ". Сумно, да.
Саме цих рослин хотіла жіночка від Васі, до речі.
На виході фотографую фонтан.
А коханий - мене. Мовляв, була, бачила, чекін виконала =)
Сподіваюся, ви подолали цей величезний звіт. Сподіваюся, вам сподобалось. Далі про Київ буде обов'язково.
Хронологію порушила, адже Ботсад був уже на третій день у столиці.
Інджой, май діар френдз!
Варто сказати, що у ботсаду я була вперше, тому вражень більше, ніж достатньо.
Тому почнімо нашу фотоекскурсію.
Вартість вхідного квитка для дорослого - 20 грн. А є ще така штука, як абонемент =) 200 грн на місяць коштує.
Направо від входу - чарівні дерева.
А трохи далі, крізб алею з дерев - секція ліаноодібних рослін. Там проводять фотосесії весіль та усіляких тематичних штук.
З крайної точки секції відкривається чудовий вид.
Є там і такі чудові арки. Їх там багато дуже. І кожна - оповита різними видами рослин. Видовищно, одним словом.
Таких квітів також багато. Ми потрапили на чудовий сезон цвітіння, тому познімати було що.
Пройшлися алеями і лісочком і вийшли на такий мікро-проспект. З іншого його боку стоїть будівля оранжереї.
Тут ми зустріли якогось іноземця, який ніяк не міг зрозуміти, куди йому йти і скільки і кому платити. Знайшли разом із ним вхід до зали квітів, пояснили, що видовище коштує 5 грн, послухали, що "на професійні камери знімати не можна, але у вас звичайна, тому знімайте", хмикнли і пішли дивитися.
Квіти там, у оранжереї, неймовірні. І за кольорами, і за розмірами. Оранжерея має три зали. Це фото робили у першій.
Це, власне, загальний вигляд. Там дуже парко і камера постійно "пітніла")
Щоб ви оцінили масштаби рослин, от вам фото "Я і гігантська монстера або щось на неї схоже"
Там також величезні гібіскуси.
І пальми до-о-о-овгі-довгі!)
А це якийсь спатіфілум-буратіно =) Мабуть, він забагато брехав.
Попрощалися із першою залою і підемо у другу. Там ростуть орхідеї.
От, власне, і орхідеї. Вони просто висять у повітрі. І я думаю, що було б прикольно і нашу домашню посадити у такий спосіб.
Я, якщо чесно, не думаю, що сорти орхідей тут якісь особливі, але все одно вони дуже симпатичні.
Поруч із орхідейками у тій самвй зали ростуть мухоловки і папороті.
У передпокої третьої зали ростуть дерева.
Це - динне дерево.
А це - авокадо.
Передпокій і третя зала розмежовуються красивою стіною із купою рослин.
Власне, ті самі рослини, назви яких я не знаю все одно =)
А от уже у самій залі - купа кактусів і інших велетнів
Фоточка "Я і гігантські кактуси"
Загальний вигляд кактусів.
Цією мадагаскарською, здається, невідомою рослиною реально можна вбивати. Вона товста і має купу голок.
А ці пальми нагадали фінікові, але що то є насправді - не скажу.
А цей "малюк" вищий за мене.
Власне, із оранжереєю закінчили. Дивимось наостанок ще раз і йдемо гуляти далі.
На території ботсаду є Свято-Троїцький Іонинський монастир. Він красивий, та дуже маленький.
Трохи далі - дзвіниця. Біля якої проходив якийсь концерт. Співали щось про Русь. Ми трошки послухали і пишли далі.
А далі були прекрасні панорами Києва.
І прекрасні сідниці на тлі прекрасних панорам.
Потім на свою голову ми побачили білок, Сергій забрав у мене камеру і побіг на фотополювання. 40 (!!!) хвилин він бігав за білочками.
І у нього вийшов такий чудовий кадр:
А мене цікавили ці ягідки, які так завзято їла білка =)
Далі ще трошки Києва із куполами Видубицького монастиря.
І Сергій на фоні рідного міста.
Наступною зупинкою стала експозиція "Пори року". Вхід безкоштовний, фотографувати не можна, але тьотя в оранжереї дозволила, тому ми вирішили, що і тут можна =)
Тут мені взагалі відняло мову. Квітів стільки, що просто впасти можна.
Тут є і озеро.
Вхід до якого заборонено =)) А так хотілося ж!)
І отакий чарівний окуньок =)
Але більш за усе вражали поля квітів.
Забула, до речі! Є там і галявина із деревами достатку. Вони ніби натякнули нам, що які дерева, такий і достаток.
Лілії є, але там їх не бачила багато.
А от усіляких жоржин назнімала - хоч греблю ґати!
Бачила і червоно-білі хризантеми.
І галявину ірисів.
І знову купу жоржин.
Навіть бджілку вдалося зловити =)
Люди із ними фотографуються.
А рівно через доріжку картина трошки менш оптимістична - галявина айстр уже "відходить", мабуть.
На виході бачимо таке попередження і чуємо: " - Вася, сАбЄрІ мнє сємян Етіх растЄній!, - Так вони ж ще не зрілі, - каже Вася. - Какая разнІца! Я хАчУ, значІт, сАбЄрІ". Сумно, да.
Саме цих рослин хотіла жіночка від Васі, до речі.
На виході фотографую фонтан.
А коханий - мене. Мовляв, була, бачила, чекін виконала =)
Сподіваюся, ви подолали цей величезний звіт. Сподіваюся, вам сподобалось. Далі про Київ буде обов'язково.