"Я победю ?" - "Я переможу !"
- Так ведь нет нікакой укрАинской мови! Єсть русскоє наречіє, іспорченноє полякамі, - заправляв мізки бабулькам на ринку приблудний москалик. Да ви же все слова у нас украли! Вот ви продайотє смародіну?
- Чому це смародіну? Це порічки! - з гідністю відповіла селянка (тюхтій не зрозумів, що злидні вигнали на ринок сільських вчителів).
- Дійсно, білі, золоті та червоні ягоди, що ростуть по берегах річок, чиє листя не має смраду, не запашне, здавна мають назву - порічки, у поляків «porzeczka» у білорусів парэчкі чырвоныя, - не утримала я язика. - Гадаєте, чому в українській мові немає виразу «чорна смородина»? Вона у нас просто смородина, потріть її листя і відчуєте сильний запах (смрад, сморід). Саме листя смородини ми додаємо до страв при солінні, консервуванні. А восени, взимку зрізаємо гілки, призначені для видалення, ставимо їх у воду. Через кілька днів, коли бруньки набухнуть з них готуємо духмяну гербату. У сиву давнину у нас так було: сильний запах мав назву смрад, сморід; у сербській мові «смердіти» означає лише «пахнути». І сьогодні у чехів щось приємне «вонє», а неприємне «пахне», згадайте слово «благо-воніє». Так що в перекладі на сучасну мову смородина це «пахучка».
Як бачиш, москалику, в українській мові немає такого «чорна смородина». Є смородина, чиє листя має запах (смрад) і порічки (білі та червоні ягоди, що ростуть по берегах річок). От ти й не склав іспит з мови! От вінта!
Ганна Черкаська, ФБ
- Чому це смародіну? Це порічки! - з гідністю відповіла селянка (тюхтій не зрозумів, що злидні вигнали на ринок сільських вчителів).
- Дійсно, білі, золоті та червоні ягоди, що ростуть по берегах річок, чиє листя не має смраду, не запашне, здавна мають назву - порічки, у поляків «porzeczka» у білорусів парэчкі чырвоныя, - не утримала я язика. - Гадаєте, чому в українській мові немає виразу «чорна смородина»? Вона у нас просто смородина, потріть її листя і відчуєте сильний запах (смрад, сморід). Саме листя смородини ми додаємо до страв при солінні, консервуванні. А восени, взимку зрізаємо гілки, призначені для видалення, ставимо їх у воду. Через кілька днів, коли бруньки набухнуть з них готуємо духмяну гербату. У сиву давнину у нас так було: сильний запах мав назву смрад, сморід; у сербській мові «смердіти» означає лише «пахнути». І сьогодні у чехів щось приємне «вонє», а неприємне «пахне», згадайте слово «благо-воніє». Так що в перекладі на сучасну мову смородина це «пахучка».
Як бачиш, москалику, в українській мові немає такого «чорна смородина». Є смородина, чиє листя має запах (смрад) і порічки (білі та червоні ягоди, що ростуть по берегах річок). От ти й не склав іспит з мови! От вінта!
Ганна Черкаська, ФБ