(no subject)
«хооолооодноооо», - співає кругом відомий автор. холодно мені. тут мені постійно холодно, і зима нестерпно довга. навіть якщо руки твої так поруч біля мого обличчя. «як би не було, і як би не дуло», - продовжує він. холодно. наче криги стискають моє тіло тією срашною рікою. містом, стомленим від інію, заповільнують порухи, унеможливлюють глибоки вдихи. як і видихи. завтра не буде весни. вона чатує лише за місяць. за місяць на мене чекають похмурі сірі ранки, вологі бризки полуденного неспокою, пахучі вечори з прозорими від води дорогами. корозія. перевтілення.
три дні до 32. і не вірить ніхто, бо сигарети досі без документів зась. тут точно ніколи не продають. там всім похуй.
і серед заспаної кімнати наливаю собі котру склянку. мені добре. мені тоскно. мені так виразно нема про що думати. читаю. читаю про народи. читаю прозу. читаю вголос. читаю іздрика. і богданку матіяш. бо вони народжують сенси в моїй голові.
не хочеться спати. ніколи не хочеться спати. тільки вранці, коли варто прокидатись. тільки тоді хочеться спати. завтра знову буде ранок.
три дні до 32. і не вірить ніхто, бо сигарети досі без документів зась. тут точно ніколи не продають. там всім похуй.
і серед заспаної кімнати наливаю собі котру склянку. мені добре. мені тоскно. мені так виразно нема про що думати. читаю. читаю про народи. читаю прозу. читаю вголос. читаю іздрика. і богданку матіяш. бо вони народжують сенси в моїй голові.
не хочеться спати. ніколи не хочеться спати. тільки вранці, коли варто прокидатись. тільки тоді хочеться спати. завтра знову буде ранок.