Ти вже не я Yesterday

[numo]

Крики з моря
невситима пильність до бліків
невсипний голод палітри сталої
себе не жалую тебе не балую
повторювано неповторною стала я
розгортання фрактальне цих
нездійсненних мрій заворожує
викладати простір пікселями нескінченних «я»
вже не можу я
«ти» і «я» - про що ми говоримо вголос
коли ми транслюємо світло
ну майже молимось?
незбагненна крива
ліпнина цвітної капусти
стільників чи галуззя
ущільнює простір
лише з п’яти кольорів
з порожнечі білого
вся площина вся глибинь -
лише колія течія
нескінченні копії
світлину не візьмеш силою
просто
ти - вже не я