______0

Oct 08, 2012 01:17

надвечір стало клубком у горлі посеред осені літо
і я сиділа як дура у білій маєчці і не знала де цю ніжність подіти
просто на вулиці серце розпалося на зірки розлетілося на метелики
пес погнався за ними бавилося кошеня цистерною везли бетон трощилися келехи
всі ці муві-піпл довкола не знали що діється але їхали стріхами
напивалися цілувалися билися спали на лавочках лилися втіхою
я ловила себе по кульбабах повітряних кулях поміж турнікетами
я стрибала дахами 'би просто побачити де ти
просто порснути сміхом пустити за джерготом пір'я
розпустити на вовну й не змотувати на клубки надвечір'я

_________________

ну от, розчинився... я був ж як живий
стояв наче справжній мені перед очі
гело як же ж добре бути самій
люблю і не хочу й ти любиш й не хочеш
я більше не їм щасливих талончиків
і не загадую на однакові цифри про тебе
стільки неба довкруж стільки в просторі циферок телефончиків
стільки всяких можливостей коли немає потреби!)

(c) Світлана Поваляєва

Previous post Next post
Up