восени так

[novuj_kolir]

моя осінь більше не пахне минулим. чи то холодно, чи то тепло. відчуття передзастуди десь крутиться в барабані подій і загруженості, а помічати його і не хочеться, і не можеться. постійно спішиш кудись, по щось, для чогось, але не до когось. і найдивніше, що втягуєшся в цей стан. починаєш відчувати власну самодостатність. вислуховуєш всі поради(і то тільки тоді, коли не надто багато тексту), але безперестанку беззвучно так, як молитву, проговорюєш власне рішення. сталаве таке, непорушне.
якось надто мало стрілок на годиннику, щоб рухати кожен квадрат худоку, намагаючись вловити правильну комбінацію, тут треба стратегія і я працюю над цим. я працюю. постійно працюю