under my umbrella
навіть маленька краплина кави, що вирвалась з прозорого кільця філіжанки і втікла від моїх губ, тече по грані, як краплина дощу з присмаком молока. мені подобається ця погода. хоча ноги спершу промокають до нитки, потім пронизуються холодом. вітер куйовдить волосся так, що розлітається ніби й надійний пучок. пасма спадають на щоки, а запах дощу і свіжості зливається з добре підібраним парфумом і створює такий флакон, що, здається, не вистачить вдихів, щоб поглинути його, лишити тільки собі. припіднімаєш вгору плечі, щоб відчути тертя мягкого шарфа об шию і тоді хоч на кілька секунд стане тепліше. та погода прагне повністю обійняти тебе своїми вологими ручиськами, вітер прибирає парасольку кудись в бік і дозволяє холодним краплинам просочуватись крізь одяг до самого тіла. єдине, що лишається - тільки абстрагуватися, підспівувати Bon Jovi, який лунає з гарнітури і постукувати пальцями по промокшій матерії сумки. у тебе ж яскравий манікюр, чорт забирай, і хай настрій буде не менш яскравим!
