Аналіз боротьби.
Стаття Миколи Коханівського
Е.Н.: Я согласен не со всеми утверждениями автора данной статьи.
Прежде всего - с её первым тезисом.
Несогласен и с категорическим требованием терпеть пытки, и с допущением возможности лжесвидетельствовать «во благо».
НО - данная статья не является ни политической программой, ни учебным пособием.
Она написана в качестве первого обобщения опыта успешной борьбы за освобождение политзаключённых в Украине - и, в силу этого, эмоциональна и заведомо (а может, и осознанно) полемична.
Что же касается всех последующих призывов (кроме первого) Михаила Кохановского - они крайне ценны.
С моей точки зрения - это то, что нам необходимо постоянно реализовывать в жизнь.
Если мы хотим оставаться украинцами.
Если мы хотим оставаться людьми.
ОРИГИНАЛ СТАТЬИ:
http://bilozerska.livejournal.com/433561.html
Нарешті сталося! Молитвами та зусиллями об`єднаної української громади 9 націоналістів з організації «Тризуб» імені Степана Бандери відпущені на свободу під підписку про невиїзд.
По-перше, хотілося б подякувати всім українцям та громадянам інших національностей, які долучилися до їх визволення. Подякувати тим, хто молився, хто приходив на акції протесту, хто жертвував гроші на підтримку патріотів, журналістам, які висвітлювали весь процес боротьби, блогерам, які поширювали інформацію, діаспорянам, які за кордоном боролися за хлопців, митцям, юристам, депутатам. Подякувати всім небайдужим - «аполітичним» і «політично заангажованим», хто, відкинувши старі образи та ідеологічні розбіжності, одностайно стали на захист українських патріотів. А що це означає? Наступне: всі ми десь там, на рівні «української підсвідомості», розуміємо, що за грати хочуть посадити не націоналістів ( хлопці, безумовно, герої), а незалежність нашої країни. Тому всі і об`єдналися, виступивши єдиним фронтом за свою Батьківщину. Це яскравий приклад для подальшої боротьби.
Які ж висновки можемо зробити з цієї невеликої, але все ж таки перемоги?
Перше. Якщо тебе затримали за Українську справу, навіть «на гарячому», ніколи не визнавай своєї провини (звісно, якщо акція не є публічно-показовою). Вимагай адвоката, нічого без адвоката не підписуй. Знай - перед тобою окупанти, які хочуть знищити твій народ. Визнаючи свою провину, ти їм в цьому допомагаєш. До того ж, можливо, підставляєш друзів, які провини не визнають, і свідків, які зголосилися свідчити на твою користь. Починають катувати - терпи! Не можеш - все одно мовчи! В крайньому випадку шукай можливості порізати собі вени: ця акція небезпечна, але вона дієва, бо змушує катів хоча би тимчасово припинити тортури. Інформуй про те, що з тобою відбувається, всіх, з ким маєш зв`язок - лікарів, адвокатів, журналістів, батьків, сокамерників. Не слухай брехливих обіцянок слідчих, мовляв, «ти мовчи про те, що до тебе застосовувались тортури, а ми тобі допоможемо звідси швидше вийти». Це все - брехня. Їхнє завдання - тебе зламати і посадити. Тобто, в будь-який спосіб продовжуй боротьбу: голодуй, пиши скарги, підтримуй побратимів у в`язниці, якщо маєш з ними зв`язок. Пам`ятай - на тебе дивиться вся нація! Ніхто про тебе не забув! Коли ти ув`язнений, всіх ситуацій передбачити не можливо, тому головна порада - постійно молись! Бо саме Господь - твій найнадійніший захисник!
Друге. Коли затримані сидять, на свободі має відбуватися наступне: окрім постійних інформаційних акцій протесту, збору підписів, звернень до міжнародної спільноти, також ефективно діє публічний збір матеріальної допомоги для ув`язнених. А саме - в людних місцях виставляються скриньки для пожертв, і активісти в гучномовці запрошують людей пожертвувати кошти на підтримку ув`язених патріотів, або підписатися під зверненням до Генпрокуратури. Ця акція допомагає виконати декілька завдань: збираються кошти та ведеться активна агітація, залучаються нові активісти, і, головне, - влада, міліція тримаються в постійному «напряженіі», тому що на їх адресу ллються найобразливіші висловлювання. Також було б добре, якби по Україні в той час, коли патріоти сидять, окрім офіційних заходів, ще б відбувалися акції прямої дії. Це, звісно, завдання для невідомих патріотів, які не засвічені в громадських заходах.
Хлопці і дівчата! Це ваш час! Виборемо УССД - згадаємо всіх, і вас в першу чергу! І ще одне: ні в якому разі, коли патріот перебуває за гратами, не можна від нього відмовлятись, які б чутки не ходили: засипався, відрікся. Чутки, зазвичай, дуже добре розповсюджують спецслужби. Поки людина сидить, вона для нас - герой і мученик, далі час покаже. Тому що, якщо людина хоча би наважилась піти проти системи, вона автоматично заслуговує на повагу. Не наше право засуджувати, бо ми не можемо знати всієї ситуації.
Наступне. Дуже прискіпливо треба ставитись до відбору юристів, які будуть захищати патріотів, тому що трапляються шахраї. Якнайактивніше треба залучати депутатів, щоби писали звернення, брали на поруки, якщо влада забороняє акцію протесту - влаштовували громадські зустрічі. Ну, і звісно, передачі героям до в`язниці мають йти нескінченим потоком. Це дуже бентежить і обеззброює , «лівоохоронців» бо й вони розуміють, що сидять народні герої, а вони, відповідно, - остання наволоч.
І, нарешті, головне. Це - об`єднання зусиль всіх політичних партій, громадських організацій, преси, діаспори, громадян навколо конкретної справи - визволення ув`язнених патріотів. Зрозуміло, що у нас є купа розбіжностей в політичних поглядах, але коли когось саджають за українську справу, все мусить забуватися, і всі разом маємо визволяти патріотів. Слава Богу, наразі так і є!
Боротьба продовжується. За гратами - поетеса Ганна Сінькова, голова «Тризубу» імені Степана Бандери Андрій Стемпицький, активісти «Тризубу» Степан Бичек, Артем Циганок, Ігор Загребельний, Віктор Давиденко, активіст підприємницького майдану Сергій Костаков, російський опозиціонер Олексій Макаров. Ми маємо їх визволити. В країні безліч людей переслідуються з політичних мотивів. Ми маємо їх захистити.
Подальша мета зрозуміла - національно-визвольна революція і розбудова УССД. Борімося - поборемо. Нам Бог помагає! Слава Ісусу Христу! Слава Національно-Визвольній Революції!
Микола КОХАНІВСЬКИЙ
Е.Н.: Я согласен не со всеми утверждениями автора данной статьи.
Прежде всего - с её первым тезисом.
Несогласен и с категорическим требованием терпеть пытки, и с допущением возможности лжесвидетельствовать «во благо».
НО - данная статья не является ни политической программой, ни учебным пособием.
Она написана в качестве первого обобщения опыта успешной борьбы за освобождение политзаключённых в Украине - и, в силу этого, эмоциональна и заведомо (а может, и осознанно) полемична.
Что же касается всех последующих призывов (кроме первого) Михаила Кохановского - они крайне ценны.
С моей точки зрения - это то, что нам необходимо постоянно реализовывать в жизнь.
Если мы хотим оставаться украинцами.
Если мы хотим оставаться людьми.
ОРИГИНАЛ СТАТЬИ:
http://bilozerska.livejournal.com/433561.html
Нарешті сталося! Молитвами та зусиллями об`єднаної української громади 9 націоналістів з організації «Тризуб» імені Степана Бандери відпущені на свободу під підписку про невиїзд.
По-перше, хотілося б подякувати всім українцям та громадянам інших національностей, які долучилися до їх визволення. Подякувати тим, хто молився, хто приходив на акції протесту, хто жертвував гроші на підтримку патріотів, журналістам, які висвітлювали весь процес боротьби, блогерам, які поширювали інформацію, діаспорянам, які за кордоном боролися за хлопців, митцям, юристам, депутатам. Подякувати всім небайдужим - «аполітичним» і «політично заангажованим», хто, відкинувши старі образи та ідеологічні розбіжності, одностайно стали на захист українських патріотів. А що це означає? Наступне: всі ми десь там, на рівні «української підсвідомості», розуміємо, що за грати хочуть посадити не націоналістів ( хлопці, безумовно, герої), а незалежність нашої країни. Тому всі і об`єдналися, виступивши єдиним фронтом за свою Батьківщину. Це яскравий приклад для подальшої боротьби.
Які ж висновки можемо зробити з цієї невеликої, але все ж таки перемоги?
Перше. Якщо тебе затримали за Українську справу, навіть «на гарячому», ніколи не визнавай своєї провини (звісно, якщо акція не є публічно-показовою). Вимагай адвоката, нічого без адвоката не підписуй. Знай - перед тобою окупанти, які хочуть знищити твій народ. Визнаючи свою провину, ти їм в цьому допомагаєш. До того ж, можливо, підставляєш друзів, які провини не визнають, і свідків, які зголосилися свідчити на твою користь. Починають катувати - терпи! Не можеш - все одно мовчи! В крайньому випадку шукай можливості порізати собі вени: ця акція небезпечна, але вона дієва, бо змушує катів хоча би тимчасово припинити тортури. Інформуй про те, що з тобою відбувається, всіх, з ким маєш зв`язок - лікарів, адвокатів, журналістів, батьків, сокамерників. Не слухай брехливих обіцянок слідчих, мовляв, «ти мовчи про те, що до тебе застосовувались тортури, а ми тобі допоможемо звідси швидше вийти». Це все - брехня. Їхнє завдання - тебе зламати і посадити. Тобто, в будь-який спосіб продовжуй боротьбу: голодуй, пиши скарги, підтримуй побратимів у в`язниці, якщо маєш з ними зв`язок. Пам`ятай - на тебе дивиться вся нація! Ніхто про тебе не забув! Коли ти ув`язнений, всіх ситуацій передбачити не можливо, тому головна порада - постійно молись! Бо саме Господь - твій найнадійніший захисник!
Друге. Коли затримані сидять, на свободі має відбуватися наступне: окрім постійних інформаційних акцій протесту, збору підписів, звернень до міжнародної спільноти, також ефективно діє публічний збір матеріальної допомоги для ув`язнених. А саме - в людних місцях виставляються скриньки для пожертв, і активісти в гучномовці запрошують людей пожертвувати кошти на підтримку ув`язених патріотів, або підписатися під зверненням до Генпрокуратури. Ця акція допомагає виконати декілька завдань: збираються кошти та ведеться активна агітація, залучаються нові активісти, і, головне, - влада, міліція тримаються в постійному «напряженіі», тому що на їх адресу ллються найобразливіші висловлювання. Також було б добре, якби по Україні в той час, коли патріоти сидять, окрім офіційних заходів, ще б відбувалися акції прямої дії. Це, звісно, завдання для невідомих патріотів, які не засвічені в громадських заходах.
Хлопці і дівчата! Це ваш час! Виборемо УССД - згадаємо всіх, і вас в першу чергу! І ще одне: ні в якому разі, коли патріот перебуває за гратами, не можна від нього відмовлятись, які б чутки не ходили: засипався, відрікся. Чутки, зазвичай, дуже добре розповсюджують спецслужби. Поки людина сидить, вона для нас - герой і мученик, далі час покаже. Тому що, якщо людина хоча би наважилась піти проти системи, вона автоматично заслуговує на повагу. Не наше право засуджувати, бо ми не можемо знати всієї ситуації.
Наступне. Дуже прискіпливо треба ставитись до відбору юристів, які будуть захищати патріотів, тому що трапляються шахраї. Якнайактивніше треба залучати депутатів, щоби писали звернення, брали на поруки, якщо влада забороняє акцію протесту - влаштовували громадські зустрічі. Ну, і звісно, передачі героям до в`язниці мають йти нескінченим потоком. Це дуже бентежить і обеззброює , «лівоохоронців» бо й вони розуміють, що сидять народні герої, а вони, відповідно, - остання наволоч.
І, нарешті, головне. Це - об`єднання зусиль всіх політичних партій, громадських організацій, преси, діаспори, громадян навколо конкретної справи - визволення ув`язнених патріотів. Зрозуміло, що у нас є купа розбіжностей в політичних поглядах, але коли когось саджають за українську справу, все мусить забуватися, і всі разом маємо визволяти патріотів. Слава Богу, наразі так і є!
Боротьба продовжується. За гратами - поетеса Ганна Сінькова, голова «Тризубу» імені Степана Бандери Андрій Стемпицький, активісти «Тризубу» Степан Бичек, Артем Циганок, Ігор Загребельний, Віктор Давиденко, активіст підприємницького майдану Сергій Костаков, російський опозиціонер Олексій Макаров. Ми маємо їх визволити. В країні безліч людей переслідуються з політичних мотивів. Ми маємо їх захистити.
Подальша мета зрозуміла - національно-визвольна революція і розбудова УССД. Борімося - поборемо. Нам Бог помагає! Слава Ісусу Христу! Слава Національно-Визвольній Революції!
Микола КОХАНІВСЬКИЙ