КіноКиїв: “Смерть Сталіна” (2017)

Mar 19, 2021 20:58

У 2017 році в прокат вийшла британсько-французька сатирична комедія шотландського режисера італійського походження Армандо Яннуччі «Смерть Сталіна», знята за мотивами французького комікса Фаб'єна Нурі та Тьєрі Робіна “La mort de Staline”. Окрім власне сатири комедія приперчена абсурдом і чорним гумором. Хоча за основу й були узяті реальні історичні події пов’язані зі смертю радянського диктатора Йосипа Сталіна у 1953 році і пов’язану з цим боротьбу за владу, однак від реальності змальоване в картині далеке. Для мене приводом подивитись це кіно, стало те, що багато сцен знімалися у Києві, який, як це часто буває у західних фільмах про СРСР, грає роль Москви. Тому тут часто можна побачити в перемішку кадри з Москви, Києва і ще якісь.




Вперше Київ тут показують в контексті “чорних воронків” із енкаведистами, які роз’їзжають по нічній Москві і заарештовують людей, які є в списках, підготовлених особисто Сталіним.
Бачимо триповерховий будинок на вул. Костянтинівській, 9 і двоповерховий по вул. Хорива, 6. За кадром лишилась церква Миколи Притиска.


В ролі умовної катівні НКВС і офісу Берії тут виступила КМДА на Хрещатику, з воріт якої виїжджає авто Лаврентія Палича.


Варто відзначити, що Берія очолював НКВС лише до 1945 р., а з 1946 р. комісаріат було переформатовано в Міністерство внутрішніх справ на чолі з Сергієм Кругловим. Берія ж у цей час входив у “керівну п’ятірку”, був куратором Атомного проекту.


Після того, як Сталіна вхопив грець, почали шукати найкращих лікарів, що можуть вилікувати Вождя. Але, як виявляється, усіх хороших лікарів чи то розстріляли, чи заслали до Сибіру. Врешті, знайшли якогось лікаря-пенсіонера, який прогулювався з песиком.
Перед  цим моментом нам показують ВПДНГ у Голосієві. Головний павільйон із фонтаном.


Павільйон № 6 «Технічні культури». Варто відзначити, що київську виставку відкрили лише у 1958 р., тобто через 5 років після подій фільму.


КМДА також тільки-тільки почала зводитись у 1953 році.


А от дерева на той момент були більшими, а нові саджанці досі куценькі.


З-за воріт виводять колишню покоївку, з якою десь у підвалах розважався Берія.


Після смерті Сталіна, Берія, щоб покращити свій імідж, починає масово випускати з тюрем репресованих.
Демонструється старий зелений прибутковий будинок на вул. Олеся Гончара, 45б, що стоїть окремо у дворі.


Сюди повертається чоловік, якому в останній момент вдалося уникнути розстрілу.


У цей же момент до Москви масово з’їжджаються люди, щоб попрощатися з Вождем. Натовп йде вулицею, схожою на Воздвиженку, от тільки я не впевнений щодо локації.


Берія починає прибирати до рук всю повноту влади, виставляючи своїх людей біля усіх важливих установ.
Як-от Історичної бібліотеки на території Києво-Печерської лаври.


В цей час всередині ЦК готується заколот проти всесильного Берії. Здійснення плану по ліквідації Берії і його людей покладено на Жукова і армію, які починають арештовувати чекістів, зокрема у двоповерховому будинку на вулиці Братській, 7.


До Кремля, роль якого тут грає Києво-Печерська лавра, з’їжджаються солдати.


Економічну браму під Всіхсвятською церквою захищають чекісти з рушницями.


Однак військові швидко їх роззброюють.


Врешті, кульмінація фільму - арешт Берії і його страта в лаврському подвір’ї. На тлі банами виблискує Всіхсвятська церква.


Не знаю, чи став би я комусь цей фільм радити, хіба що любителям такого жанру чи любителям повишукувати київські локації.

Дивіться також інші огляди по теґу КіноКиїв.

КіноКиїв

Previous post Next post
Up