Озерне та ставка Гіммлера в Гуйві
У 1930-х роках в кількох кілометрах на південь від Житомира почали будувати військові містечка: одне біля села Гуйва, а друге при військовому аеродромі «Скоморохи». Тоді ж містечка були забудовані типовими ДОСами (будинками для офіцерського складу) та отримали два великих будинки офіцерів за типовим проектом архітектора Йосипа Каракіса. Під час Другої світової війни біля Гуйви було влаштовано ставку рейхсфюрера ϟϟ Генріха Гіммлера «Геґевальд». Будівлі штабу та бункер вціліли до нашого часу, на відміну від будинку офіцерів, який розібрали після війни. У 1950-х роках селище при військовому аеродромі було названо Озерним та збудовано великий військовий аеродром для базування дальньої авіації, що несла ядерні заряди. У 1970-х роках між Гуйвою та Озерним було збудовано нове селище міського типу Нововгуйвинське при бронетанковому заводі (нині ремонтно-механічний завод). У зв’язку зі скороченням військових потужностей в незалежній Україні нині більшість населення цих селищ працевлаштовано в Житомирі.
Через всі три селища з Житомира активно курсують приміські автобуси №115, які їдуть від автостанції №2 на Житньому ринку до Озернянського будинку офіцерів, тому проблем аби дістатися вищеназваних пунктів не виникатиме. Врешті, навіть пішки три кілометри можна пройти від Житомира до Гуйви.
Першим об’єктом для огляду було обрано селище Озерне. Як вже сказано, кінцева зупинка автобусу №115 знаходиться біля будинку офіцерів, збудованого за типовим проектом архітектора Йосипа Каракіса у 1936 році. Такий же було збудовано у Новограді-Волинському та сусідній Гуйві, який не вцілів.
В той день перед будинком офіцерів встановили сцену, тому гарно сфотографувати фасад не зміг.
Але з одного фрагмента можна скласти про нього уявлення, адже якогось акцентованого парадного входу немає і весь фасад вигадає ось так.
Всередину я не потрапив, оскільки туди-сюди ходили люди, в тому числі й у військовій формі. Але, щоби скласти уявлення про нього достатньо оглянути будинок офіцерів у Новограді-Волинському.
Навпроти - бетонна скульптура реактивний літак-ракетносець, що базувались свого часу в Озерному.
Повоєнні двоповерхівки, для військових.
Можливо будувались руками німецьких військовополонених.
За ними п’ятиповерхівка, збудована десь наприкінці 80-х - на початку 90-х років з написом «70 лет СССР».
До свого ювілею Радянський Союз не дожив один рік.
Основна забудова в центрі селища це будинки офіцерського складу, або скорочено ДОСи.
Збудовані у другій половині 1930-х років.
Схожі ДОСи можна побачити в таких же містечках при військових аеродромах на півночі Василькова та в селищі Гайок на заході Білої Церкви.
Озернянська гімназія, збудована в середині 1930-х років. Можливо, найстаріша будівля селища.
Характерний для архітектури тих років напівкруглий виступ.
Меморіальна дошка на честь миротворця Володимира Гнатюка, що загинув у 2015 році на Донбасі.
Надзвуковий ракетоносець Ту-22К, встановлений на постамент на Алеї Слави Героям-авіаторам.
Біля літачка знову сів в автобус і проїхав через селище Новогуйвинське, яке було збудовано у 1970-х роках при бронетанковому заводі. Там я не виходив, адже нічого цікавого, окрім танка на постаменті тут нема. Тому я доїхав до траси Житомир-Бердичів і вийшов біля Гуйви. Саме селище я не оглядав, хоча там і збереглося кілька ДОСів 1930-х років. Натомість я одразу ж попрямував до найцікавішої пам’ятки в цьому районі - ставки рейхсфюрера ϟϟ Генріха Гіммлера «Геґевальд».
Перший об’єкт на шляху - меморіал загиблим у часи Другої світової війни.
Врешті стежка виводить до будинку, збудованому ще для офіцерів в 1930-х роках. В роки війни тут розміщувалось штаб військового керівництва Вермахту.
На випадок бомбардувань у ставці облаштували наземний бункер. В ньому була маленька кімната, але товщина стін сягала трьох метрів, до того прикривав півметровий шар гуми.
Маленький вхід посічений кулями. На жаль двері були наглухо закриті.
З трьох боків влаштовано отвори для вентиляції.
Нові власники бункеру примудрилися влаштувати нові двері та провести електрику.
З іншого боку завалений будівельним сміттям. Взагалі, бункер являє собою рідкісний зразок архітектори часів Третього Рейху на території України. Його навряд чи будуть зносити чи висаджувати в повітря, як це було зі ставкою Гітлера «Вервольф» у Стрижавці, яка так само знаходилась поблизу траси Житомир-Вінниця.
Сам будинок, де зупинявся Гіммлер вже обріс новими добудовами з силікатної цегли.
А ще тут зберігся гідрант з німецькими написами.
Повернувся до зупинки, яка прикрашена ось такими мозаїками. Невдовзі під’їхав автобус, що відвіз мене до Житомира.
Через всі три селища з Житомира активно курсують приміські автобуси №115, які їдуть від автостанції №2 на Житньому ринку до Озернянського будинку офіцерів, тому проблем аби дістатися вищеназваних пунктів не виникатиме. Врешті, навіть пішки три кілометри можна пройти від Житомира до Гуйви.
Першим об’єктом для огляду було обрано селище Озерне. Як вже сказано, кінцева зупинка автобусу №115 знаходиться біля будинку офіцерів, збудованого за типовим проектом архітектора Йосипа Каракіса у 1936 році. Такий же було збудовано у Новограді-Волинському та сусідній Гуйві, який не вцілів.
В той день перед будинком офіцерів встановили сцену, тому гарно сфотографувати фасад не зміг.
Але з одного фрагмента можна скласти про нього уявлення, адже якогось акцентованого парадного входу немає і весь фасад вигадає ось так.
Всередину я не потрапив, оскільки туди-сюди ходили люди, в тому числі й у військовій формі. Але, щоби скласти уявлення про нього достатньо оглянути будинок офіцерів у Новограді-Волинському.
Навпроти - бетонна скульптура реактивний літак-ракетносець, що базувались свого часу в Озерному.
Повоєнні двоповерхівки, для військових.
Можливо будувались руками німецьких військовополонених.
За ними п’ятиповерхівка, збудована десь наприкінці 80-х - на початку 90-х років з написом «70 лет СССР».
До свого ювілею Радянський Союз не дожив один рік.
Основна забудова в центрі селища це будинки офіцерського складу, або скорочено ДОСи.
Збудовані у другій половині 1930-х років.
Схожі ДОСи можна побачити в таких же містечках при військових аеродромах на півночі Василькова та в селищі Гайок на заході Білої Церкви.
Озернянська гімназія, збудована в середині 1930-х років. Можливо, найстаріша будівля селища.
Характерний для архітектури тих років напівкруглий виступ.
Меморіальна дошка на честь миротворця Володимира Гнатюка, що загинув у 2015 році на Донбасі.
Надзвуковий ракетоносець Ту-22К, встановлений на постамент на Алеї Слави Героям-авіаторам.
Біля літачка знову сів в автобус і проїхав через селище Новогуйвинське, яке було збудовано у 1970-х роках при бронетанковому заводі. Там я не виходив, адже нічого цікавого, окрім танка на постаменті тут нема. Тому я доїхав до траси Житомир-Бердичів і вийшов біля Гуйви. Саме селище я не оглядав, хоча там і збереглося кілька ДОСів 1930-х років. Натомість я одразу ж попрямував до найцікавішої пам’ятки в цьому районі - ставки рейхсфюрера ϟϟ Генріха Гіммлера «Геґевальд».
Перший об’єкт на шляху - меморіал загиблим у часи Другої світової війни.
Врешті стежка виводить до будинку, збудованому ще для офіцерів в 1930-х роках. В роки війни тут розміщувалось штаб військового керівництва Вермахту.
На випадок бомбардувань у ставці облаштували наземний бункер. В ньому була маленька кімната, але товщина стін сягала трьох метрів, до того прикривав півметровий шар гуми.
Маленький вхід посічений кулями. На жаль двері були наглухо закриті.
З трьох боків влаштовано отвори для вентиляції.
Нові власники бункеру примудрилися влаштувати нові двері та провести електрику.
З іншого боку завалений будівельним сміттям. Взагалі, бункер являє собою рідкісний зразок архітектори часів Третього Рейху на території України. Його навряд чи будуть зносити чи висаджувати в повітря, як це було зі ставкою Гітлера «Вервольф» у Стрижавці, яка так само знаходилась поблизу траси Житомир-Вінниця.
Сам будинок, де зупинявся Гіммлер вже обріс новими добудовами з силікатної цегли.
А ще тут зберігся гідрант з німецькими написами.
Повернувся до зупинки, яка прикрашена ось такими мозаїками. Невдовзі під’їхав автобус, що відвіз мене до Житомира.