Михайло Горинь про історію останнього карцерного покарання Василя Стуса
Те, що розповідає М. Горинь, відрізняється від версії, яку часто розповідає В. Овсієнко. Розповідь Василя Овсієнка (що покарання було призначене після зауваження наглядача про форму заправки постелі й брехливий рапорт, що Стус нібито вступив у суперечку) стосується подій 27 серпня 1985 року. Михайло Горинь розповідає про 1 вересня. Судячи з цього, можна думати, що причиною останнього покарання Стуса став саме той випадок, про який розповідає М. Горинь. Хоча, можливо, карцер призначили “за сукупністю” цих двох епізодів.
Михайло Горинь: “Ми пішли на прогулянку 1 вересня 1985 року. Четверо нас було. І наглядач говорить: “Раздєвайтєсь догола”. В коридорі, коридор метр вісімдесят шириною. Роздягнулися. Першим іде Василь Стус, він енергійний хлопчина і високий… Роздягнулися. - “Присядьте!”. Присіли. То вже напруження певне. - “Раздвіньтє ягодіци!” Боже мій, як сказав… Як скочив Василь - а він високий, - як скочив: “Фашисти, як ви смієте зневажати українських політв’язнів!” І наглядач - до Далматова, начальника концтабору. Ми вже на прогулянку не пішли. Він дав 15 діб карцеру за ту поведінку. Катастрофа! Раз на два дні годують… Там, правда, годували жахливо: ми мали 1980 кілокалорій, ми мали 400 грам хліба - і то високорослі люди. 47-48 кілограмів, худющі… Стус тільки звернувся на четвертий* день карцеру. Там був такий Тарту, естонець, робив у нічну зміну**. І Василь сказав: “Старшой, дай валідолу, серце болить”. І старшой у відповідь: “Нічєго нє дам!” Через кілька годин Стус помер”.
---
* Мабуть, Михайло Горинь помиляється, маючи на увазі “на третій день”: Василь Стус помер уночі з 3-го на 4-те вересня.
** М. Горинь має на увазі, що Енн Тарту чув прохання Василя Стуса до наглядача про валідол.
Джерело - блог Кирила Булкіна
http://kbulkin.wordpress.com/2008/12/04/mykhaylo-horyn-about-last-days-stus/
Михайло Горинь: “Ми пішли на прогулянку 1 вересня 1985 року. Четверо нас було. І наглядач говорить: “Раздєвайтєсь догола”. В коридорі, коридор метр вісімдесят шириною. Роздягнулися. Першим іде Василь Стус, він енергійний хлопчина і високий… Роздягнулися. - “Присядьте!”. Присіли. То вже напруження певне. - “Раздвіньтє ягодіци!” Боже мій, як сказав… Як скочив Василь - а він високий, - як скочив: “Фашисти, як ви смієте зневажати українських політв’язнів!” І наглядач - до Далматова, начальника концтабору. Ми вже на прогулянку не пішли. Він дав 15 діб карцеру за ту поведінку. Катастрофа! Раз на два дні годують… Там, правда, годували жахливо: ми мали 1980 кілокалорій, ми мали 400 грам хліба - і то високорослі люди. 47-48 кілограмів, худющі… Стус тільки звернувся на четвертий* день карцеру. Там був такий Тарту, естонець, робив у нічну зміну**. І Василь сказав: “Старшой, дай валідолу, серце болить”. І старшой у відповідь: “Нічєго нє дам!” Через кілька годин Стус помер”.
---
* Мабуть, Михайло Горинь помиляється, маючи на увазі “на третій день”: Василь Стус помер уночі з 3-го на 4-те вересня.
** М. Горинь має на увазі, що Енн Тарту чув прохання Василя Стуса до наглядача про валідол.
Джерело - блог Кирила Булкіна
http://kbulkin.wordpress.com/2008/12/04/mykhaylo-horyn-about-last-days-stus/