(no subject)
Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися
У будинках, мліла.
Скрізь по селах шибениці;
Навішано трупу -
Тілько старших, а так шляхта -
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
Та й нікому: осталися
Діти та собаки -
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.
Отаке-то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла... А за віщо,
За що люде гинуть?
Того ж батька, такі ж діти -
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз’єднаться!
Треба крові, брата крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
І весело в хаті!
«Уб’єм брата! Спалим хату!» -
Сказали, і сталось.
Все б, здається; ні, на кару
Сироти остались.
В сльозах росли та й виросли;
Замучені руки
Розв’язались - і кров за кров,
І муки за муки!
Взошло солнце. Украина
Вся сгорела, тлела.
Знать тихонько взаперти
По домам сидела.
Всюду виселицы в селах
И тела замученные -
Трупы чужаков богатых
Кучею на куче.
По дорогам, на распутьях
Злые псы, вороны
Кости гложут, клюют очи;
Шляхту не хоронят.
Да и некому! Остались
Дети и собаки...
Даже девки с рогачами
Ушли в гайдамаки.
Вот такое было горе
Всюду в Украине.
Горше пекла... А зачем же,
За что люди гибнут?
Одного мы края дети,
Жить бы и брататься...
Не умеют, не желают
Уживаться братцы!
Жаждут крови, крови брата;
Люто им неймется,
Что тому в богатой хате
Весело живется.
"Кончим брата! Спалим хату!" -
Кликнули, и сталось.
Все, конец... Да нет, на горе
Сироты остались.
В слезах росли и выросли.
Обделенных руки
Развязались - и кровь за кровь,
И муки за муки!
http://narodna.pravda.com.ua/history/531c05ea19067/