(Не)російська колія
Західний кордон України, станція Чоп. Черговий міф про «вєлікаго і ужасного» імператора Миколу I.
«Повеліваю зробити ширину колії більшою, щоб неприятель не зміг в’їхати в Росію на паротязі» - ось після такого або схожого наказу царя, згідно народної уяви, для залізничної мережі Російської імперії була обрана колія, відмінна від європейської.
Російська колія. 1524 міліметри між внутрішніми поверхнями рейок. На вісім з невеликим сантиметрів ширше за європейську - 1435 мм.
Будь-якому історикові зрозуміло, що це вимисел. Але не всі знають, що насправді ця колія - американська, а не російська.
Протягом першої третини XIX століття у Європі розпочався справжній бум будівництва залізниць. Найпоширенішою практикою було запрошення інженерів із країн, що вже побудували кілька сталевих магістралей. Росія діяла схожим чином; під час спорудження найпершої, Царськосельської залізниці (з Петербургу у Царське село) були запрошені британські інженери. Для спорудження вони обрали колію… 1829 міліметрів. Непогано, правда?
Вперше колія у 1524 мм була застосована в Російській імперії під час «Миколаївської» залізниці Москва-Петербург. Але не вперше у світі.
На той момент така колія налічувала тисячі кілометрів сталевих магістралей. І не аби-де, а у Сполучених Штатах Америки. Ось, наприклад, колії (зеленого кольору) станом на 1861 рік, рік початку Громадянської війни в США:
У Росії 1830-х вона була застосована за порадою американського інженера, південця Джорджа Уістлера. Він був консультантом спорудження залізниці з Петербургу у Москву. Разом із колегами вони просто застосували на «російському підряді» звичну для себе колію, тільки й всього. Також є версія, що її порадили, після відрядження у США, росіяни Павло Мельников і Микола Крафт, але це не заважало Уістлеру порадити їм дану колію ще під час їхнього перебування на Півдні.
Джордж Вашингтон Уістлер. Американець, що вигадав "російську колію".
Зайвим доказом «американськості» колії може бути те, що 1524 міліметри не становлять цілої величини ані у метричній, ані у російській національній (вершки, аршини) системі мір і ваг. Зате вони красиво трансформуються у англосаксонській (фути і ярди): 1524 міліметри - це РІВНО 5 ФУТІВ.
До речі, найперша колія імперії, 1829 мм, з Царського села у Петербург - це рівно шість футів.
П’ятифутова колія у США була винищена у 1870-1900-х роках, після перемоги Півночі у Громадянській війні. Але, згідно розповідей їхніх фанатів, на деяких закинутих лініях і заводських гілках «російська» колія в США все ж збереглась. А "тяглова" залізниця Панамського каналу використовувала її аж до початку 2000-х років.
Аргумент про наказ імператора, «щоб неприятель не в’їхав на паротязі» - міф наступних епох. Супротивник не міг приїхати у Росію на потязі у 1830-х, хоча б тому що європейські залізничні лінії обривалися на кордоні з Росією, до існуючих там ліній лишалися тисячі кілометрів. Зв’язна мережа залізниць у Росії сформувалася ближче до початку XX століття (і звісно, розвиваючи залізниці на базі першої великої «Миколаївської» лінії, росіяни використовували колію Уістлера). Той факт, що різна колія заважає військовим комунікаціям супротивника, було експериментально з’ясовано ледь не під час Другої Світової війни.
Протягом операції «Тайфун» - захоплення Москви - вермахт постійно відчував брак забезпечення. Протягом грудня 1941 року на передові позиції був доставлений лише 21 ешелон із більш ніж 70 запланованих. Причина тому - панічний брак локомотивів «російської» колії (які були завбачливо відправлені совєтами в евакуацію).
Таким чином, Джордж Уістлер випадково виграв росіянам час для оборони Москви за сотню років до Другої Світової війни. Як відомо, «Тайфун» скінчився поразкою Третього Рейху, Москву вермахт так і не захопив.
Але те, що допомагало під час війни, тепер заважає міжнародній торгівлі. Вантажні потяги доводиться перевантажувати на кордоні або змінювати їм візки; з пасажирськими та ж історія. У «російської» і «європейської» колій відрізняється ще й габарит, але потяг європейського габариту спокійно міг би заїхати на нашу територію. От тільки колія заважає.
А чи справді заважає?
Подеколи доводиться чути думки, мовляв, російська колія - імперський спадок, і зараз це - релікт, який лише заважає міжнародним зв’язкам. Декотрих просто бісить, що її застосували у нас саме росіяни. Тому колію потрібно потроху реконструювати нашу залізничну систему під європейську колію. Перешивка більш ніж 22,5 тисяч кілометрів рейок - задоволення не з дешевих, та й реконструкція рухомого складу додасть витрат. Чи треба витрачати десятки мільярдів доларів на такий національний проект?
Ні.
Як можна було дізнатися з цього допису, колія ця - геть не російська, тож запеклі українські націоналісти можуть спати спокійно.
Що ж до проблеми подолання кордону, то, взагалі-то, ми не єдина європейська нація, що користується «неєвропейською» колією.
Карта колій світу. Світло-синя - європейська - розповсюджена далеко не всюди.
Національний стандарт колії в Ірландії - 1600 мм (і це за десяток кілометрів від берегів країни, де Джордж Стефенсон вигадав «європейську» колію 1435 мм). Така ж колія використовується, хоч і частково, у Бразилії і Австралії; втім, менше з тим - Ірландія є островом, і її залізниця не сполучається з європейською.
У країнах Піренейського півострова - Іспанії і Поргугалії - використовується ще ширша, «іберійська» колія 1668 мм. На кордоні Іспанії і Франції різниця між коліями набагато більша, ніж у нас в Мостиській.
Фінляндія, що здобула незалежність від Росії ось як сто років тому, не перешила свою колію на європейську й досі - Суомі ще й досі послуговується російською колією Джорджа Уістлера. Аналогічна ситуація склалася у країнах Балтії, однак естонцям, литовцям і латишам «позбутися імперського спадку» заважає брак коштів.
Досвід цих країн підказує кілька рішень, які ми могли б використати на нашому західному кордоні. Найефективніше з них - візки вагонів із системою автоматичної зміни колії. Вперше така технологія була розроблена іспанцями (23,3 сантиметри різниці їх явно бентежили). Ще у 60-х роках компанія Talgo розробила технологію, яка дозволяє потягу змінити колію своїх візків на ходу. Не вірите? Ось відео:
Click to viewДана система ВЖЕ використовується для пасажирських потягів. Однак такі візки зношуються швидше і коштують дорожче за звичайні, тому цією сферою варто й обмежитись.
Що ж до вантажних залізничних перевезень, то, на мою думку, слід переводити у формат перевезення контейнерів на платформах. Платформа для таких інтермодальних перевезень повинна бути обладнана своєрідними рейками, на які і ставатиме стандартний контейнер.
На кордоні рейки нашої і європейської колії потрібно зводити так, щоб контейнер можна було перемістити з однієї платформи на іншу невеликим зусиллям домкрату (він, по суті, поїде по рейках). Така система могла б дозволити перевантажувати навіть крихкі і вибухонебезпечні вантажі. Про швидкість годі й казати - кілька хвилин на один вагон-контейнер.
Наша колія не стримує нас. А десятки мільярдів, які окремі оратори «готові» пустити на перешивку колії в Україні, краще використати на інші проекти. Проекти, виконані з використанням все тієї ж «російської» колії родом з Півдня США.