Marry Christmas and happy Saturnalia...
Скінчується 2019 рік, і з новою силою розгорається суперечка, що має хоч і логічний характер - але логічність цього простежується далеко не на перший погляд.
Різдво.
Свято народження сина Б-жого і водночас посланця Б-га на землі, Ісуса Христа.
Опускаючи більшу частину деталей християнства, зрозуміло, чому ця подія вважається одним з найбільших в даній релігії: всевишня істота звернула свій погляд на людство вперше за (якщо вірити релігійному канону) сотні, як не тисячі років. Справа ж сьогоднішньої суперечки України на світанку 2020 року дещо банальніша.
Коли святкувати Різдво? Ні, сама по собі різниця в датах - 25 грудня у католицькій, протестантській, а, почасти, й православній традиціях (буде нижче) - 7 січня в “ортодоксально” православних церквах зрозуміла. 7 січня для ультраортодоксів - це те саме 25 грудня, тільки за юліанським календарем.
Зрозуміло й те, чому українці нині думають, коли святкувати Різдво - за старою звичкою разом з Пахомостаном чи разом з усім світом.
Питання, яке хочу розглянути я, полягає не в цьому.
Чому весь світ святкує Різдво 25 грудня саме за тим календарем, який є чинним зараз?
Не задумувалися? Сьогодні почнемо =)
Коли Римська Імперія прийняла християнство у якості своєї державної релігії (не за Костянтина I в 313 році н.е., як прийнято вважати - той просто запровадив свободу віросповідання, християнство обійняло чільну позицію аж 391 року), вона послуговувалася однією з найкращих астрономічних розробок свого часу, званим нині юліанським календарем. Саме він заклав звичну для нас довжину року (як вам місячний календар із роком зі, скажімо, 260-ма днями?), й саме він, використовуючи припущення про довжину року в 365,25 днів, створив кумедне поняття високосного року із 29 грудня кожного четвертого року (Касіяна, до речі - готуйтеся відзначати 2020-го). Все йшло як по маслу (не рахуючи жахів Середньовіччя). І тут раптом...
1582 рік. Римські папи давно поділили владу із світськими правителями, зруйнувалися багато імперій, в тому числі і останній оплот Риму - Візантія.
Папа Римський Григорій XIII натрапив на науково-астрономічний диспут, що тривав вже не один десяток років і полягав у наступному: звичний для церкви та об’єднаної нею європейської ойкумени календар дає хибу.
Річ в тім, що обертання Землі навколо Сонця відносно зовнішньої системи счислення, наприклад, зірок - “сидеричний земний рік” - триває не 365,25 діб, а дещо менше, приблизно 365,2422 діб. Справа не лише в тривалості обертання Землі навколо Сонця (факт цього католицька церква на той момент взагалі не визнавала, Аристотель наше все - ми центр мироздання!), а й в тривалості обертання Землі навколо своєї вісі (не забувайте, все-таки, вона крутиться... 😉 )
Здавалося б, менше 0,01 доби на рік - це мізерна похибка, однак за сто років юліанський календар починає вибігати попереду “астрономічного” календаря майже на добу.
За тисячу років юліанський календар схибить на 8 діб.
В епоху папи Григорія Тринадцятого хиба становила вже 12 діб і, як назло, не припиняла своєї дії. Це призводило до віддалення ключових точок календаря від пов’язаних з ними астрономічних подій: календарний початок січня в епоху Цезаря наставав за 10 днів після зимового сонцестояння, в XVI столітті цей лаг становив вже 3 тижні. Те ж й щодо інших ключових дат.
[Усвідомивши, що календар “повзе”, Григорій наказує вченим розробити новий, точніший.]
Кумедно, що Папа, офіційною позицією якого була нерухома Земля і обертання Сонця навколо неї (Галілей в ті самі роки отримував від церкви наганяї за свої геліоцентричні праці, а Джордано Бруно взагалі спалили аж вісімнадцять років по тому - церква на той момент ще не визнала своєї помилки у системі мироздання, й не збиралася цього робити), замовив виправлення календаря в людей, що усвідомлювали - хай і неофіційно - хибність цього.
Нагадує сюжетну деталь “Залюдненого Острова” братів Стругацьких: жителі планети Саракш, на якій розгортаються події, через страшенну рефракцію в атмосфері планети були переконані, що живуть не ззовні твердої сфери у безмежному просторі, а всередині порожнини в нескінченній тверді Всесвіту. Тим не менш, коли саракшанці винайшли балістичні ракети, розрахунки їхньої траєкторії в такій моделі світу виявилися хибними, і ракетники країн цього світу мусили тримати в голові модель із “зовнішньою” поверхнею планети.
Яка історично вважалася крамолою, за яку в них палили вчених.
Не думати своєю макітрою - явище всесвітнього масштабу =)
Придворні вчені Папи почесали макітри і вигадали наступне.
Щоб зліквідувати похибку (визначену на той час як три доби за 400 років), астрономи вирішили ухвалити так: кожен четвертий рік буде високосним, як і раніше, але рік, що ділиться на 100 і не ділиться на 400, таким не буде. Нашому поколінню не вийде дізнатися різницю між григоріанським і юліанським календарем на практиці; а от наші діти цілком зможуть.
Річ в тім, що 2000 рік був високосним, бо ділився на 400; натомість, 2100 (це за 80 років, ще прорва часу жити) не буде. За 28 лютого 2100 року йтиме 1 березня, а після 2096 наступний високосний рік буде аж за 7 років - 2104 року. Так само 2200, 2300 - але 2400 рік, що ділиться на 400, знов буде високосним. І саме ці дні відтягують дату Різдва за юліанським календарем від Різдва за григоріанським: 25 грудня старого стилю після 2100 року припадатиме вже на 8 січня нового, після 2200 - на 9 грудня і після 2300 - на 10.
Різдво 10 січня - як вам?
Такий календар точніший, похибку у один випереджаючий день він дає аж раз на, приблизно, 13 000 років - але і цієї точності досить.
То про що ми? А, так, Різдво.
Звісно ж, що католики швидко сприйняли волю Папи щодо нового календаря.
Протестанти, що в цей самий час мали з Папою суперечки, із запровадженням його волі не поспішали, однак до кінця XVIII століття теж перейшли в основному на григоріанський календар. Православним переходити на використання винаходу папського престолу, на якому лежала їхня анафема, не видавалося можливим, однак 1923 року астрономами Белградського університету був розроблений модифікований, так званий “Новоюліанський” календар.
Система викидання зайвих високосних років у ньому відрізняється, однак в нашу епоху і кілька наступних століть він збігатиметься із григоріанським - на нього перейшла більша частина православних церков на Балканах та Близькому Сході.
Тому більша частина світу святкує Різдво саме за григоріанським або ідентичним йому календарем. “Старостильними” лишилися лишень Російська, Єрусалимська, Грузинська та польська православні церкви, а також деякі інші дрібні церкви та секти.
Все це все ж не дає відповіді на питання, яке навряд ви задавали собі під час прочитання статті, але яке варто задати.
Навіщо Папі здався ідеально точний календар?
Більшість населення Європи на той момент була неграмотною, користуватися календарем вони могли хіба після запотиличників своїх священників.
Цикл сівби сільськогосподарських рослин, вибудований історично, навряд би зрушився від зсуву календаря; та чи й враховував би це Папа в XVI столітті, далекий як від фізичної праці, так і від економічної науки?
Ключовою причиною було утримати християнські свята відносно “астрономічного календаря”, й Різдво є одним з найхарактерніших таких прикладів. Традиція його святкування походить ще з Римської імперії - і тут варто нагадати традицію.
В будинках та храмах запалюють свічки, на вулиці виходять одягнені в світкове вбрання люди, що співають обрядових пісень.
Сім’ї влаштовують в себе багаті вечері, з м’ясом та наїдками, дозволяючи собі наїстися після тяжкої праці влітку та восени, оцінивши свою працю на полях.
На головній площі міста ставиться дерево (або його стовбур), який містяни прикрашають гарними дарунками та тими ж свічками.
Така традиція приносити дари Сатурнові походить з римської провінції Лаціо, звідки вона була запозичена до загальноримського державного язичницького культу... ви ж не думали, що я описую Різдво, правда? =)
Сатурналії - свято прощання зі старим роком і зустрічі нового.
Необхідність відсвяткувати сам факт приходу нового року, внаслідок етичної частини людської свідомості, легко приходить сама собою - “Пережили, на полях вродило, вороги не вбили - нумо гуляти!” (так само з приходом весни на Великдень і зі скінченням жнив на Покрову/День Подяки/інші національні свята в цей період). Тому таке або подібне свято існувало в більшості язичницьких культів, і саме в них виробилася прив’язка цих свят до астрономічної події - зимового сонцестояння.
Спостерегти сонцестояння просто, для цього достатньо грубого транспортира, двох паличок і мотузочки. Починайте святкувати в день, коли Сонце почне вивищуватися над горизонтом. Навіть кілька тисяч років тому це було під силу жерцям та шаманам - що вже казати про Рим.
Отже, існувало собі таке свято, доки римським імператорам не закортіло зміцнити свою стрімко виснажувану в IV столітті владу.
Як цьому допомогло християнство, ви вже знаєте з історії України - таку ж заміну влади, даної одним з багатьох язичницьких богів на владу, дану одним “імбовим” богом, здійснив з аналогічною метою князь Володимир Святославович в 988 році. Так само, як і потім в Русі, язичництво в Римі було швидко заборонене, але чи просто замінити те, у що вірять люди, не в епоху інтернету та телевізора?
Тому християнство, входячи в життя Риму в IV столітті, не стало демонтовувати римського культу богів - воно лишень замінило “сердечник” релігії, лишивши усю обрядову частину (багаті вбрання, храми з куполами, золото) як є.
І сатурналіям теж знайшлося місце в новій релігії.
Якщо із часом вбивства Христа все зрозуміло - тиждень після єврейського свята Песах, то дата його народження не вказана в Біблії прямо. Ба більше, якщо, згідно Святого Письма, Ісус народився в час оголошеного імператором перепису населення, то хто став би його проводити під час загальноримських гулянь?
Але реконструктори релігії в четвертому столітті все одно “примостили” Сатурналії в новий культ, лишивши в ньому все, як було - і прив’язку до сонцестояння теж.
В цьому і полягає головне “різдвяне протиріччя”. Католицька церква, що є ледь не найбільшими ревнителями вчення Ісусового, робить все, щоб зберегти точну традицію римського поганського свята. Пропагуючи серед українських християн святкування Різдва за григоріанським календарем, наші активісти, звісно, віддаляють нас від культурних традицій Москви; однак, стверджуючи, що ми святкуватимемо Різдво з християнами всього світу, чи задумувалися вони про те, наскільки вони - християни і наскільки це свято може йменуватися Різдвом Христовим?
Власне, через таку властивість - завжди думати над всіма життєвими питаннями своєю макітрою - я й атеїст.
І тому - а святкувати щось в цей час мені так само хочеться, рік же пережив - я відзначаю інше породження Сатурналій, “цивільне”.
Новий Рік. Із датою якого суперечок не виникає і ніколи не виникне.
Що ж, веселих всім свят і до зустрічі.